Привіт, бунтівники й ті, хто прагне вирватися за межі звичних рамок 🌌. Це Тайлер, і сьогодні поговоримо про те, що насправді керує нашим життям. Чому ми настільки прив’язані до статусу, до речей, до чогось, що, здавалося б, є зовнішнім відображенням того, ким ми є? І головне – як перестати бути рабом цієї звички. 1. Речі, які ми купуємо, починають володіти нами 🏠 Одна з найбільших пасток сучасного світу – це ідея, що матеріальні речі можуть зробити нас щасливими або успішними. Меблі, техніка, автомобілі, будинки – у нас є певний соціальний тиск, який говорить, що "чим більше речей ти маєш, тим краще ти живеш". Та насправді, що більше у нас речей, тим більше ми витрачаємо свій час і енергію, щоб їх підтримувати та утримувати в належному стані. Подумайте, чи дійсно ті речі, що у вас є, варті цього часу? 2. Статус – це обман 🏆 Статус – ілюзія, створена суспільством, щоб утримувати нас в рамках. Престижна робота, відомі знайомства, красивий профіль у соцмережах – усе це всього лише фасад, який нам хочеться підтримувати, щоб здаватися кимось іншим. Але в момент, коли ми починаємо прив’язуватися до цього образу, ми стаємо залежними від чужих очікувань. Чи можемо ми дозволити собі бути вільними, якщо ми переживаємо за те, як нас сприймуть інші? 3. Свобода в мінімалізмі 🌱 Найкращий спосіб звільнитися від зайвих прив’язок – це звести все до простоти. Позбудьтесь того, що не приносить радості або значення в житті. Коли речей мало, їх втрата вже не має великого значення. Мінімалізм допомагає фокусуватися на тому, що справді важливо: на досвіді, відчуттях, людях. 4. Хто ти без своїх речей? 🧘‍♂️ Спробуй відчути різницю: уяви, що завтра в тебе заберуть усе. Хто ти будеш без машини, без улюбленої марки одягу, без статусу? І ось це справжнє питання. Поки ми продовжуємо визначати себе через наші речі, ми так і не дізнаємося, ким насправді є. 5. Практикуйся відпускати 🎈 Залиш кілька днів, щоб повністю відійти від звичних зв’язків – відімкни телефон, піди в подорож із мінімальною кількістю речей, відмовся на цей час від статусних атрибутів. Почуття звільнення, яке прийде після цього, – це те, що варто спробувати хоча б раз у житті. 6. Справжня сила – в контролі над собою 🔥 Ми думаємо, що чим більше ми маємо, тим більше контролюємо своє життя. Але справжня сила полягає в тому, щоб мати контроль над собою, а не над речами. Якщо ви здатні відмовитися від зайвого, значить, ви сильніші, ніж увесь цей фальшивий світ. Тільки коли ти сам собі господар, ти не боїшся втратити матеріальні атрибути. Ти можеш бути вільним. Отже, якщо хочеш побудувати своє життя на власних умовах, почни з того, щоб відмовитися від речей, які тебе обтяжують. Контроль над своїм життям не в тому, щоб мати більше. Контроль у тому, щоб мати силу відмовитися від усього, що насправді не має значення. До зустрічі, бунтівники 🖤 Тайлер Дерден #fan_art #супер_факт #супер_порада

НАновини‼️: «Пам'ять у вітальні»: до Дня пам'яті жертв Голокосту (23–24 квітня) «Ізраїльські друзі України» з партнерами запускають проєкт — «Пам'ять, яка має бути збережена» Проєкт «Пам'ять у вітальні» запускається «Ізраїльськими друзями України» у співпраці з «זיכרון בסלון», Hopescrolling, Центри соціальної справедливості, Point of View. Мета проєкту — створити унікальний простір для збереження пам'яті про жертв Голокосту через особисті зустрічі, лекції та дискусії. Цей формат дає можливість кожному учаснику глибше зрозуміти трагедію Голокосту, поділитися особистими спогадами і почути свідчення тих, хто пережив цю трагедію. Проєкт пропонує неформальні зустрічі в домах людей, де пам'ять про Голокост стає особистою і глибоко відчутною. Як прийняти участь? Кожен бажаючий може стати частиною проєкту, організувавши зустріч у своєму домі або приєднавшись до подібної події. Організатори запрошують людей відчиняти двері своїх домівок для обговорень, творчих зустрічей і лекцій, створюючи атмосферу, в якій пам'ять про трагедію стає живою і відчутною. Цитата: «Пам'ять, яка має бути збережена, живе в серцях тих, хто готовий її передавати» — організатори проєкту. https://nikk.ua/uk/pamyat-u-vitalni/ #НАновини #Israel #Ukraine #Holocaust #Memory #LivingMemory #PamyatUVitalni

Видавництво MAL'OPUS анонсувало «Гангстерський посібник з господарювання» — збірку найкорисніших порад від умілого ґазди Тацу! Дізнайтеся усі хитрощі господарювання легендарного гангстера Тацу — від приготування їжі, прибирання та покупок до рукоділля. Завдяки посібнику опанувати побутові навички зможе ледь не кожен, а для справжніх фахівців у справі, переконані, знайдеться чимало відкриттів. Та трішки гумору не завадить — поєднуйте корисне із приємним. 🍜 Усередині ви також знайдете неймовірні рецепти, які смакуватимуть будь-кому — навіть ненаситному якудзі. Тож залишається тільки чітко дотримуватись усіх вказівок, щоби стати на Шлях домогосподаря! ▪️ 192 сторінки ▪️ тверда обкладинка ▪️ 395 грн (передзам.) ▪️ вихід улітку ПЕРЕДЗАМОВИТИ «ГАНСТЕРСЬКИЙ ПОСІБНИК З ГОСПОДАРЮВАННЯ»: https://malopus.com.ua/books/gangsters-guide-to-housekeeping

27 вересня - Свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=45179

Тримай свій чорно-білий кайф

Харків, дощик ☔

https://youtu.be/7BNPqlY-oxA?si=aU62VwLBp5bmU_hE

14 вересня 1917 року народилася Ярослава Бандера (уродженка — Опарівська) — українська політична діячка, керівник жіночої мережі і юнацтва ОУН. Дружина Провідника ОУН Степана Бандери. Членкиня Асоціації українських студентських організацій у Польщі до 1939 р. Народилася у Сяноку, на українських етнічних землях східної Лемківщини (нині Підкарпатське воєводство Республіки Польща). Батько, о. Василь Опарівський (Опаровський) народився у с. Бонарівка, був греко-католицьким священиком, капеланом Української Галицької армії (УГА). Загинув 14 червня 1919 в Бережанах у боях під час Польсько-української війни. Похований на військовому кладовищі у Підгайцях. Мати, Юлія з Ганківських, була донькою шкільного інспектора, працювала вчителькою і 26 липня 1944 була застрілена, вірогідно, польськими бойовиками Армії Людової. Похована у с. Бонарівка. Брат Лев був розстріляний німцями в 1942 в Жовкві. У 1936 закінчила жіночу гімназію ім. Емілії Платер у Сяноку, потім середню школу в Коломиї. У школі використовувала прізвище матері — Ярослава Ганковська. Вступила на вищі студії до Технічного університету Львова, де в 1936 році приєдналася до ОУН. За участь у студентських маніфестаціях була арештована польським окупаційним режимом в квітні 1939 року у Львові. З майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою, познайомилася 1940 в Кракові. Шлюб узяли в краківській Церкві Воздвиження Хреста Господнього. Вінчання здійснив священник Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера (загинув у 1942 у нацистському таборі смерті Аушвіц). За свідченнями очевидців, весілля пройшло «скромно і без алкоголю». Через загрозу арешту німцями і після розколу в ОУН на бандерівців і мельниківців, Ярослава переїхала з чоловіком до Варшави, де вони жили під вигаданим гуцульським ім'ям. На початку 1941 Степан і Ярослава Бандера повернулися до Кракова і відвідали її рідне місто Сянок. Після закінчення Другої світової війни разом із донькою та сином опинилася в московсько-радянській зоні окупації Німеччини, де вони мешкали під псевдонімами. У 1948-1950 роках родина жила в Баварії в таборі для біженців, а з початку 1950-х — в селі Брайтбрун (Breitbrunn, Баварія, американська зона). У 1954 Ярослава Бандера з дітьми переїхала до Мюнхена, де на той час уже жив Степан Бандера. Після вбивства у 1959 Степана Бандери агентом кґб Богданом Сташинським, Ярослава з дітьми восени 1960 переїхала з Мюнхена до Торонто, де працювала в різних українських організаціях. Померла 17 серпня 1977 і похована в Торонто.