Більшість членів команди, лише посміювалися над тими, хто був жорстоко побитий. Пускали зловтішні жарти, в той час, як вони знемагали від болю.
Фернандо не належав до боязких — йому не раз доводилося пускати кров супротивнику в сутичках. Але навіть він відчував огиду, коли чув глузування з чужого горя. Одне — дати відсіч нахабному фанфарону в п’яній бійці, зовсім інше — знущатися з беззахисної людини.
Корабель дедалі більше віддалявся від рідних берегів. Увечері, лежачи в гамаку, Фернандо згадував Габріелу. Його не полишала тривожна думка: а що, як її таки змусили стати до шлюбу? Це цілком було в дусі тих людей…
Роздуми перервав окрик: капітан наказував усім піднятися на палубу. Там уже зібралася майже вся команда, чекаючи подальших вказівок. Капітан стояв на шканцях, поруч з офіцерами.
— Здається, на нас чекає весела справа, — зловісно усміхнувся високий одноокий моряк.
Фернандо вдивився вдалеч і помітив на горизонті невелике судно, що неквапом йшло по хвилях.
— Чиє це судно? — запитав він.
— Та яка різниця, — буркнув той самий моряк. — Схоже на торговця. І, глянь, не з порожніми трюмами.
— Це ж торгове судно, — задумливо проказав Фернандо.
— І що з того? — перебив інший матрос. — Ти що, справді думав...
Але він не встиг договорити — капітан різко віддав наказ готувати абордажні кішки.
Фернандо й без слів усе зрозумів. Чутки про те, що капітан «Помсти» не цурається піратства, виявилися чистою правдою. Без жодного прапора, без пізнавальних знаків корабель нісся на свою здобич, яка нічого не підозрювала. Відстань стрімко скорочувалась, і вже за мить судна опинилися на гарматному пострілі.
З рухів на палубі торговця стало зрозуміло — там нарешті помітили небезпеку. Але було запізно. «Помста» зробила кілька попереджувальних залпів. Після цього корабель зупинився, вочевидь усвідомивши, що опиратися — марно.
— О, вони швидко второпали, — капітан самовдоволено потер руки. — Краще вже добровільно віддати монети, ніж вирушити годувати акул.
Читати за посиланням:
https://arkush.net/book/1202/3
https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4729969&p=1
Приємного читання!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн
Більшість членів команди, лише посміювалися над тими, хто був жорстоко побитий. Пускали зловтішні жарти, в той час, як вони знемагали від болю.
Фернандо не належав до боязких — йому не раз доводилося пускати кров супротивнику в сутичках. Але навіть він відчував огиду, коли чув глузування з чужого горя. Одне — дати відсіч нахабному фанфарону в п’яній бійці, зовсім інше — знущатися з беззахисної людини.
Корабель дедалі більше віддалявся від рідних берегів. Увечері, лежачи в гамаку, Фернандо згадував Габріелу. Його не полишала тривожна думка: а що, як її таки змусили стати до шлюбу? Це цілком було в дусі тих людей…
Роздуми перервав окрик: капітан наказував усім піднятися на палубу. Там уже зібралася майже вся команда, чекаючи подальших вказівок. Капітан стояв на шканцях, поруч з офіцерами.
— Здається, на нас чекає весела справа, — зловісно усміхнувся високий одноокий моряк.
Фернандо вдивився вдалеч і помітив на горизонті невелике судно, що неквапом йшло по хвилях.
— Чиє це судно? — запитав він.
— Та яка різниця, — буркнув той самий моряк. — Схоже на торговця. І, глянь, не з порожніми трюмами.
— Це ж торгове судно, — задумливо проказав Фернандо.
— І що з того? — перебив інший матрос. — Ти що, справді думав...
Але він не встиг договорити — капітан різко віддав наказ готувати абордажні кішки.
Фернандо й без слів усе зрозумів. Чутки про те, що капітан «Помсти» не цурається піратства, виявилися чистою правдою. Без жодного прапора, без пізнавальних знаків корабель нісся на свою здобич, яка нічого не підозрювала. Відстань стрімко скорочувалась, і вже за мить судна опинилися на гарматному пострілі.
З рухів на палубі торговця стало зрозуміло — там нарешті помітили небезпеку. Але було запізно. «Помста» зробила кілька попереджувальних залпів. Після цього корабель зупинився, вочевидь усвідомивши, що опиратися — марно.
— О, вони швидко второпали, — капітан самовдоволено потер руки. — Краще вже добровільно віддати монети, ніж вирушити годувати акул.
Читати за посиланням:
https://arkush.net/book/1202/3
https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4729969&p=1
Приємного читання!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн
Українська
English
