ПИТУЩИЙ ПЕС - ГОРЕ В СІМ'Ї
#відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals #brovaryregion

Знайомтеся: рідкісна потвора, божевільний садист, маніяк, алкоголік. Його звали Аркадій Голіков, літературне псевдо - Гайдар.З дитинства відрізнявся жорстокістю, нарваністю й неймовірною дурістю. Все рвався на війну - убивати. З 13 років на побігеньках у більшовиків. У 14 років купив на толкучці "Браунінг" і почав брати участь в кривавих "розбірках" більшовиків з "ворогами народу". Тоді ж вступив в партію більшовиків. У 14 років. В партію. Полком він дійсно командував. Щоправда, не в 14 і не в 15 років як нам розповідали у школі. Спочатку то був запасний полк. А потім інший маніяк і негідник - Тухачевський призначив його командиром 58-го окремого полку по боротьбі з бандитизмом (тобто був карателем) і спрямував на придушення селянського повстання на Тамбовщині. На той момент Голікову було 17 років і 5 місяців. Головна його якість - бездумна неймовірна звіряча жорстокість, за що, власне, йому посаду в такому віці й дали.Так почалася кар`єра одного з найстрашніших більшовицьких карателів. Від України до Казахстану й Сибіру залишив він свій кривавий слід. Особливо "прославився" цей нелюд в Хакасії, полюючи на партизанів. На чолі загону особливого призначення ДПУ грабував та вирізав цілі села від малих до старих: Балахта, Підкамінь, Сулеков, Барбаков та інші. Найулюбленішим видом страти був постріл з нагана в потилицю. Але й з кулемета розстрілював по три десятки за раз, і шашкою рубав, і в річці топив. Награбоване потім пропивалося в страшних оргіях. На той час Голікову було 18 років.Тоді ж він отримав своє прізвисько - Гайдар, що на хакаському ("хайдар") означало питання "куди?" Так він питав місцевих, куди скакати, полюючи на невловимих (а потім як з`ясувалося взагалі неіснучих) "бандитів". Його іменем хакаські матері лякали своїх дітей.
Зрештою загін, яким він командував, геть перетворився на банду убивць, гвалтівників, мародерів та п`яниць. Тих своїх підлеглих, хто намагався хоч якось спинити беззаконня, душогуб власноруч розстрілював. Сам він у свої 18 років став закінченим алкоголіком, маючи при цьому важкі психічні розлади. На справжнісіньку звірюку перетворився.Дійшло до того, що чекістське начальство, яке ніколи не страждало на гуманізм, змушене було зняти його з посади та відправити на лікування. Бо сплили численні факти масових убивств ні в чому не винних людей, включно з дітьми. Так у 20 років він вперше опинився у психушці. Зрештою Гайдара зовсім викинути і з армійської служби й він став майже постійним пацієнтом будинків скорботи, не припиняючи при цьому пити. Напади байдужості змінювалися тужливою злобою. Він різав собі вени, бо ночами до нього приходили ті, кого він убив.Але дивним чином цей алкаш, псих, нелюд і недоучка став знаменитим дитячим письменником. Дитячим письменником. Той, хто дітей убивав. У своїх книжках він вчив діточок людяності, патріотизму, ввічливості, чесності. Людина, яка з насолодою убивала бойових товарищів, навчала дітей товариськості. Тип, який майже не мав друзів, навчав міцній дружбі. Хоча...Головна і єдина тема всіх його книжок не це. Головна тема - війна та підготовка до війни. Його книги виховували не дітей - солдат. Які мали з радістю класти свої голови за першою вимогою комуністичної влади. Яким навіть дитинство мати заборонялося - замість цього - підготовка до війни і смерті.Хто з нас у дитинстві не лазив по сусідських садках? Це ж дитинство! У книзі Гайдара "Тимур і його команда" хлопці, які полюбляли зірвати яблук у чужому садку перетворилисмя на справшніх фашистів. Їм протистояв головний герой - Тимур, який замість того щоб відпочивати влітку, створює воєнізовану дитячу огранізацію для допомоги мешканцям селища. Але не всім, а лише тим, родичі яких служать в Червоній Армії. Такі ось книжки писалися. "Р.В.С", "Судба барабанщика", "Школа", "Дальние страны", "Чук и Гек", "Сказка о Военной тайне, о Мальчише-Кибальчише и его твердом слове" - вся ця пропаганда для молодшого і середнього шкільного віку писалося у короткі періоди між лютими запоями.Але Гайдер і його книжки були дуже потрібні комуністичній пропаганді. Тому він мав від влади все: гроші, квартири, дачі, премії, мільйонні наклади. До слова - був страшним українофобом. Усією душею ненавидів саму українську землю та її мову...
Помер Гайдар в улюблений для себе спосіб - на війні, від кулі. Все рвався в бойову частину, але медкомісія не дозволяла. Тому заручився підтримкою газети "Комсомольська правда" й пішов на війну кореспондентом. З групою червоноармійців потрапив в оточення. Загинув дуже цікаво. Черворноармійцям, які переховувалися в лісі біля села Лепляво Черкаської області, дуже кортіло їсти. Тож вони внадилися грабувати місцеве населення. Особливо подобалося "розводити" на хліб та картоплю місцевого шляхового обхідника на залізниці - той жив наодинці. Очевидно, мужику набридло, що до нього мало не щоночі шастає "захисник" з відром, забираючи й без того скромні запаси на зиму, і він поскаржився німцям. Ті поставили в засідку мотоцикл з кулеметом. Аркадій Петрович Гайдар загинув рано врані 26 жовтня 1941 року так, як і починав своє доросле життя - при спробі пограбування. В руках його в останню мить було порожнє відро...
Якщо ви гадаєте, що це лише розповідь про одного конкретного негідника - це не так. Серед більшовиків подібних було безліч. І головне: вони не бачили нічого поганого в тому, щоб перетворювати дітей на убивць. Вони це перетворили на державну політику...
Павло Бондаренко

У Японії відкрилося кафе, де відвідувачі перевдягаються в покоївок і обслуговують «гостей»💅🏻

Ціна за мрію всього $27 — вам видадуть фартух, капор і костюм🙂‍↕️
Відвідувачі обслуговують спеціального гостя, який грає роль аристократа

У вартість входить фотосесія на смартфон, а також торт із чаєм🥹 Після буму в соцмережах, слоти заброньовані на кілька місяців наперед

МОГИЛИ, ХРЕСТИ І ВАНДАЛИ

Що виросте з цих нелюдів? Скажіть,
Війна їх, однозначно, не торкнулась.
Лиш захищать (бо діти), не біжіть,
Мутація у цих потвор відбулась.

Не діти це й не смійте захищать,
Мовляв не знали та й не розуміють,
З рамен їм руки би повиривать,
Якщо таке чинити гниди сміють.

Хіба людина може так чинить?
Вандали малолітні і потвори
Зневажили того, хто там лежить…
Чому так чинять, невблаганна доле?

Ні совісті, ні глузду, ні душі…
Хрести й могили знищують вандали,
Та це ж не тінь, що вилізла з глуші…
Де навіть Бог заплакав, як кидали.

Вони кидали ті хрести святі,
Топтали слід молитви і любові,
Для них відсутні правила прості,
І совість чиста не із ними в змові.

Та кожен хрест, що кинули вони,
І знищена потворами молила…
Зробили це нащадки сатани,
Бо християнка їх не породила.

Яке свавілля і жорстокий світ!
Безкарність скрізь, усюди і в усьому.
З якого дерева упав цей плід?
Не молиться він Господу Святому.

Що виросте з потвор на двох ногах?
Цей дикий регіт, що проймає болем.
Такого не побачиш і вві снах…
Потвора йде таким життєвим полем.

10.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049280

Надія Савченко — льотчиця, яку у 2014 році взяли в полон бойовики “ЛНР” і засудили в Росії.

Після гучного обміну вона повернулася в Україну, отримала звання Героя України та стала народною депутаткою. Але з часом колишня героїня опинилася у вирі політичних скандалів і навіть під слідством за спробу “державного перевороту”.

Після 24 лютого 2022 року Савченко зникла з публічного простору, проте, як з’ясувалося, залишилася в Україні і служить у теробороні. Де зараз Надія Савченко і чому вона знову не шукає уваги — дивіться у сюжеті "Телеграфа"👆🏼