#поезія
Мої літа, мов листя у долонях,
Жовтіють тихо, падають униз.
Ще вчора юності веселий гомін,
А нині — у душі осінній бриз.
Здається, йшла дорогою не марно,
Я озирнусь — минулося, як мить.
Були світанки, дні ясні і хмарні,
Були бажання, які не збулись.
Життя гортає сторінки невпинно,
Дарунки сипле, забирає щось...
Біжить воно, біжить, біжить нестримно,
Чи може його втримати хоч хтось?
Ще маю дні — радію кожній миті,
Люблю людей, вбираю в душу світ...
Та серце болем іноді сповите —
Летять літа, мов опадає цвіт.
І раптом — спалах! Тепле ясне сяйво!
Ще ллється з мого серця доброта!
Хай вітер віє, хай дощі спадають,
Це я іду — душею молода!
Лариса Лисенко Бабенко
#поезія
Мої літа, мов листя у долонях,
Жовтіють тихо, падають униз.
Ще вчора юності веселий гомін,
А нині — у душі осінній бриз.
Здається, йшла дорогою не марно,
Я озирнусь — минулося, як мить.
Були світанки, дні ясні і хмарні,
Були бажання, які не збулись.
Життя гортає сторінки невпинно,
Дарунки сипле, забирає щось...
Біжить воно, біжить, біжить нестримно,
Чи може його втримати хоч хтось?
Ще маю дні — радію кожній миті,
Люблю людей, вбираю в душу світ...
Та серце болем іноді сповите —
Летять літа, мов опадає цвіт.
І раптом — спалах! Тепле ясне сяйво!
Ще ллється з мого серця доброта!
Хай вітер віє, хай дощі спадають,
Це я іду — душею молода!
Лариса Лисенко Бабенко
Українська
English
