• #четвер #ранок #мотивація
    #четвер #ранок #мотивація
    Love
    Like
    4
    337переглядів 26Відтворень
  • Love
    Haha
    4
    541переглядів
  • На конкурсі «Міс Всесвіт Україна» обрали переможницю та володарку престижного титулу. Нею стала 25-річна Софія Ткачук
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    https://brovaryregion.in.ua/?p=43244
    На конкурсі «Міс Всесвіт Україна» обрали переможницю та володарку престижного титулу. Нею стала 25-річна Софія Ткачук #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=43244
    BROVARYREGION.IN.UA
    Виїхала за кордон, але не забула про коріння: хто став володаркою титулу «Міс Всесвіт Україна»
    На конкурсі "Міс Всесвіт Україна" обрали переможницю та володарку престижного титулу. Нею стала 25-річна Софія Ткачук. Оргкомітет конкурсу "Міс Всесвіт Україна" оголосив результати 9 червня. Про це повідомляє Show 24 з посиланням на офіційну інстаграм-сторінку. До слова "Міс Україна Всесвіт" вдру
    Love
    1
    87переглядів
  • #гумор
    #гумор
    Haha
    2
    93переглядів
  • КОЛИ ВАГА НЕ ГОЛОВНЕ
    КОЛИ ВАГА НЕ ГОЛОВНЕ
    193переглядів 11Відтворень
  • Like
    1
    39переглядів

  • Ну дуже ефектні ботильони на масивних, зручних підборах 🔥
    VS 352
    Матеріал екозамша
    Всередині текстильний підклад.
    Висота підборів 15 см
    Товщина підошви 5,5 см
    Розмір в розмір:
    36-23,5 см
    37-24 см
    38-24,5 см
    39-25,5 см
    40-26 см

    2150 грн
    Ну дуже ефектні ботильони на масивних, зручних підборах 🔥 VS 352 Матеріал екозамша Всередині текстильний підклад. Висота підборів 15 см Товщина підошви 5,5 см Розмір в розмір: 36-23,5 см 37-24 см 38-24,5 см 39-25,5 см 40-26 см 2150 грн
    Like
    1
    413переглядів
  • ❗️ СБУ викрила зрадників, яких залучають до проєкту про "зовнішнє управління" Україною

    Ці фігуранти переховуються у Росії, проголосили себе "єдиною легітимною владою" і просувають план капітуляції України.
    Лідером цього угруповання є Дмитро Василець - голова забороненої партії "Держава" (має заочний термін ув'язнення). До підривної діяльності він залучив своїх "однодумців":

    🔹Валентина Рибіна - адвоката Анатолія Шарія, який підозрюється у державній зраді
    🔹Олександра Скубченка - "політексперта" з телеканалів Медведчука
    🔹Олександра Семенченка - заступника голови забороненої партії "Держава"
    🔹Павла Оніщенка - колаборанта та очільника прокремлівського об'єднання "Слобожанська січ"
    🔹Віктора Малафеєва - пропагандиста, який збирає "донати" на зброю для окупантів
    🔹Максима Шихалєєва - проросійського агітатора в Криму

    Вони оголосили "онлайн-референдум" щодо України, а також розробили копію порталу "Дія", щоб сфальсифікувати результати фейкового голосування.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал
    ❗️ СБУ викрила зрадників, яких залучають до проєкту про "зовнішнє управління" Україною Ці фігуранти переховуються у Росії, проголосили себе "єдиною легітимною владою" і просувають план капітуляції України. Лідером цього угруповання є Дмитро Василець - голова забороненої партії "Держава" (має заочний термін ув'язнення). До підривної діяльності він залучив своїх "однодумців": 🔹Валентина Рибіна - адвоката Анатолія Шарія, який підозрюється у державній зраді 🔹Олександра Скубченка - "політексперта" з телеканалів Медведчука 🔹Олександра Семенченка - заступника голови забороненої партії "Держава" 🔹Павла Оніщенка - колаборанта та очільника прокремлівського об'єднання "Слобожанська січ" 🔹Віктора Малафеєва - пропагандиста, який збирає "донати" на зброю для окупантів 🔹Максима Шихалєєва - проросійського агітатора в Криму Вони оголосили "онлайн-референдум" щодо України, а також розробили копію порталу "Дія", щоб сфальсифікувати результати фейкового голосування. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    1коментарів 222переглядів
  • Броварська громада у скорботі.
    У російсько-Українській війні загинув Захисник України, механік апаратної взводу зв'язку МБ, солдат Стогній Олександр. У 2023 році приєднався до лав ЗСУ. Загинув 11 травня 2025 року через отримання травми під час виконання бойового завдання в м. Дніпро.
    Прощання з Захисником відбудеться завтра, 16 травня, о 10:30 на майдані Свободи у Броварах. Відспівування – об 11:00 у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22-А). Поховання – алея Слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
    Вічна пам'ять Герою України!
    #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary
    #герої_війни
    Броварська громада у скорботі. У російсько-Українській війні загинув Захисник України, механік апаратної взводу зв'язку МБ, солдат Стогній Олександр. У 2023 році приєднався до лав ЗСУ. Загинув 11 травня 2025 року через отримання травми під час виконання бойового завдання в м. Дніпро. Прощання з Захисником відбудеться завтра, 16 травня, о 10:30 на майдані Свободи у Броварах. Відспівування – об 11:00 у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22-А). Поховання – алея Слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари. Вічна пам'ять Герою України! #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    Sad
    1
    341переглядів
  • Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв.
    Потім узув черевики й походив по кімнаті.
    Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів.
    Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!».
    Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші.

    У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував.
    – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться.
    Після цього він помінявся з Мішею взуттям.

    На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили.
    Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини.
    Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися.
    Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого!

    Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли.
    Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська.

    Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу.
    Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого.
    Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу.

    Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося.
    У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки.

    – Це хто? – спитала вона.
    – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало.

    Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала:
    – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе?
    – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович.
    – Вас хтось проводить? – запитала митниця.
    – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище.

    Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького.
    – Є! – тут же озвався той.
    – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом.
    – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник.
    – А самі підете додому в трусах і майці?
    – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте?
    – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя.

    – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська.
    – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.
    Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв. Потім узув черевики й походив по кімнаті. Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів. Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!». Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші. У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував. – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться. Після цього він помінявся з Мішею взуттям. На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили. Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини. Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися. Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого! Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли. Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська. Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу. Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого. Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу. Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося. У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки. – Це хто? – спитала вона. – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало. Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала: – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе? – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович. – Вас хтось проводить? – запитала митниця. – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище. Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького. – Є! – тут же озвався той. – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом. – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник. – А самі підете додому в трусах і майці? – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте? – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя. – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська. – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.
    Like
    3
    1коментарів 961переглядів