Українська
English
НЕНАЧЕ СПОВІДЬ
Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
Що линула з зболілої душі́,
Вони були́, немов бурхлива повінь…
В ту мить вони були́, немов куші́.
Твої́ слова́ так трепетно звучали,
Вони торкались всіх душевних струн,
А очі, наче про́щення благали,
Якими керував якийсь чаклун.
Твої́ слова́ нечуваної сили,
В них магія, і щирість, й каяття,
Вони тебе немов сповна́ відкрили,
Немов було́ душевне вишиття.
Твої́ слова́ інтриги додавали,
Ти в них вплітав усе своє́ єство,
Вони по-особливому звучали…
Вони були́, немов душі́ питво́.
Твої́ слова́ були́ такі незвичні,
Вони лили̃сь, чеканились, пливли́,
Вони були́ глибокі і величні,
І всі вони, неначе ожили́.
Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
Немов Причастя з ними ти прийняв,
Вони були́, немов весняна повідь,
З душі́, мов зерна, кожне вибирав.
06.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1021699
Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
Що линула з зболілої душі́,
Вони були́, немов бурхлива повінь…
В ту мить вони були́, немов куші́.
Твої́ слова́ так трепетно звучали,
Вони торкались всіх душевних струн,
А очі, наче про́щення благали,
Якими керував якийсь чаклун.
Твої́ слова́ нечуваної сили,
В них магія, і щирість, й каяття,
Вони тебе немов сповна́ відкрили,
Немов було́ душевне вишиття.
Твої́ слова́ інтриги додавали,
Ти в них вплітав усе своє́ єство,
Вони по-особливому звучали…
Вони були́, немов душі́ питво́.
Твої́ слова́ були́ такі незвичні,
Вони лили̃сь, чеканились, пливли́,
Вони були́ глибокі і величні,
І всі вони, неначе ожили́.
Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
Немов Причастя з ними ти прийняв,
Вони були́, немов весняна повідь,
З душі́, мов зерна, кожне вибирав.
06.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1021699
НЕНАЧЕ СПОВІДЬ
Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
Що линула з зболілої душі́,
Вони були́, немов бурхлива повінь…
В ту мить вони були́, немов куші́.
Твої́ слова́ так трепетно звучали,
Вони торкались всіх душевних струн,
А очі, наче про́щення благали,
Якими керував якийсь чаклун.
Твої́ слова́ нечуваної сили,
В них магія, і щирість, й каяття,
Вони тебе немов сповна́ відкрили,
Немов було́ душевне вишиття.
Твої́ слова́ інтриги додавали,
Ти в них вплітав усе своє́ єство,
Вони по-особливому звучали…
Вони були́, немов душі́ питво́.
Твої́ слова́ були́ такі незвичні,
Вони лили̃сь, чеканились, пливли́,
Вони були́ глибокі і величні,
І всі вони, неначе ожили́.
Твої́ слова́ були́, неначе сповідь,
Немов Причастя з ними ти прийняв,
Вони були́, немов весняна повідь,
З душі́, мов зерна, кожне вибирав.
06.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1021699
507переглядів
