#думки
Люди, які пройшли своє особисте пекло, ДУЖЕ ОСОБЛИВІ... Від них виходить внутрішнє Світло, Тепло, Любов! У них немає зарозумілості та пафосу, вони Відкриті та Щирі...
Приймають людей такими, якими вони Є, але Дуже уважно вибирають найближче оточення...
Вони не бояться, бо знають, що впораються. Вони, як ніхто, Вміють радіти, Дуже щиро сміятися і Цінувати кожну мить життя. Тому що добре знають: Вона може виявитися останньою...
Вони відчувають Тебе СЕРЦЕМ і якщо Люблять... то безмежно...

Зранку усвідомила одну річ, якою дуже хочу поділитися. Про стан, енергію та взагалі задоволеність життям.

Я прокинулась з якоюсь тривогою: новий тиждень, треба щось робити, у мене заняття, люди не записались.. я відклала телефон, і пішла робити ранкову руханку. Під улюблену музику, те, чого хоче тіло. І я настільки занурилась в момент і свої відчуття… мені стало так спокійно.

Ми всі хочемо спокою, і щоб нам було добре. І постійно біжимо: "так, треба швидше, бо робота, а ще треба посуд помити, ой, там зустріч, а як туди доїхати… " і забираємо цей час і цей спокій у себе.

Як часто ви просто насолоджуєтесь чаєм чи кавою, спогляданням природи? Своєю власною компанією? Без телефону і складання планів в голові?

Я сьогодні відчула, що це і є ключі від щастя.

І збагнула що обираю практики для себе й для роботи - йога, медитація, арт-терапія - які призупиняють мислення і вчать бути в моменті, в процесі.

Нас вчили, що треба бути сфокусованим на результаті. Але результат - в майбутньому. Процес є поточним, теперішнім. І в ньому можна відчути життя. Або так від нього задовбатись, що не радіти результату.

В МОМЕНТІ. Слова цього тижня. Я беру на цей тиждень намір проживати в моменті.
І перечитаю «Сила моменту тепер» Екхарта Толе.

ЗОЛОТО Й БЛАКИТЬ

Пшеничне поле золотом взяло́ся,
І вітер котить хвилі золоті,
Торкнулось неба, на межі́ зійшлося,
Немов за це молились всі святі́.

Пшеничне поле золотом постало,
Налитий колос золотом сповна,
На нього небо вдалині упало,
Їх не розлу́чить клята ця війна.

Пшеничне поле золотом встелилось,
До неба колоски з землі тяглись,
З’єднались вмить, усе умить змінилось,
Вкраїнським стягом славно простяглись.

Пшеничне поле з золотим колоссям,
І синє небо, наче те рядно,
Їм поєднатись саме так вдало́ся,
Постати стягом їм було́ дано́.

Пшеничне поле в зо́лоті скупалось,
Над ним повисли небеса-блакить.
Так золото з блакиттю поєдналось,
Воно, мов стяг вкраїнський, майорить.

Пшеничне поле в золото вдягнулось,
А для прикраси вибрало блакить,
З’єдналось з небом, стягом розгорнулось,
І цьо́му стягу й Україні жить.

23.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1020818

Якось так...

ДУЖЕ ХИТРА КОМБІНАЦІЯ