#книжковий_відгук #Лана_читає
"Жага" Трейсі Вульф.
Видавництво BookChef
Початок циклу на дохрєналіон книг)))
Якщо вам колись подобалися “Сутінки”, є висока ймовірність, що вам сподобається “Жага”. Якщо вам не подобалися “Сутінки”, є висока ймовірність, що вам сподобається “Жага”. Бо вона, як на мене, сильно краще)
Грейс втратила родину і тепер їде на Аляску до єдиних родичів, якими є рідний брат її батька та його донька, тобто дядя та двоюрідна сестра. Переїзд із Сан-Дієго на Алясчину дається важко, тим паче що дядечко керує Академією Катмер, де всі якісь дуже дивні, приймати новеньку не бажають, лякають, діляться на групи, що між собою не ладнають. До того ж вже на перших хвилинах найгарніший загадковий тип каже Грейс, що їй треба валить додому, бо це місце не для неї. Йой, як одразу потягнуло любовною лінією, еге ж?
Більша частина книги геть не динамічна і складається з купи внутрішніх монологів. Грейс намагається усвідомити, що відбувається, бо щось тут всі швидкі, сильні та не мерзнуть. Вона не може прийняти думку про щось магічне, і це зрозуміло. Бо як тут користуватися бритвою Оккама, якщо найпростіше пояснення - це те, що всі тут не люди. А людині усвідомити це складно. Тому як би при ній не палилися всі інші студенти Академії, вона усіляко намагалася уникати найпростішого пояснення. Доки уникати вже не було куди.
Джексон - ну чисто плід кохання Різенда та Едварда Каллена. Від Різенда в нього неймовірна врода та якісь читерські сили, а від Едварда - вайб “Я монстєр, тримайся від мене подалі, обережно, я тебе рятую, ой, ми вже цілуємося”. Місцями трошки бісило, але не критично. Взагалі мені книга залетіла, попри повільну раскачку. Текст приємний, з гумором, а фінал динамічний, насичений і з оце-так-поворотом. Що ще гарно - після основного тексту є три глави з книги, але від імені Джексона. З почуттями всякими. А я таке нереально обожнюю!
#книжковий_відгук #Лана_читає
"Жага" Трейсі Вульф.
Видавництво BookChef
Початок циклу на дохрєналіон книг)))
Якщо вам колись подобалися “Сутінки”, є висока ймовірність, що вам сподобається “Жага”. Якщо вам не подобалися “Сутінки”, є висока ймовірність, що вам сподобається “Жага”. Бо вона, як на мене, сильно краще)
Грейс втратила родину і тепер їде на Аляску до єдиних родичів, якими є рідний брат її батька та його донька, тобто дядя та двоюрідна сестра. Переїзд із Сан-Дієго на Алясчину дається важко, тим паче що дядечко керує Академією Катмер, де всі якісь дуже дивні, приймати новеньку не бажають, лякають, діляться на групи, що між собою не ладнають. До того ж вже на перших хвилинах найгарніший загадковий тип каже Грейс, що їй треба валить додому, бо це місце не для неї. Йой, як одразу потягнуло любовною лінією, еге ж?
Більша частина книги геть не динамічна і складається з купи внутрішніх монологів. Грейс намагається усвідомити, що відбувається, бо щось тут всі швидкі, сильні та не мерзнуть. Вона не може прийняти думку про щось магічне, і це зрозуміло. Бо як тут користуватися бритвою Оккама, якщо найпростіше пояснення - це те, що всі тут не люди. А людині усвідомити це складно. Тому як би при ній не палилися всі інші студенти Академії, вона усіляко намагалася уникати найпростішого пояснення. Доки уникати вже не було куди.
Джексон - ну чисто плід кохання Різенда та Едварда Каллена. Від Різенда в нього неймовірна врода та якісь читерські сили, а від Едварда - вайб “Я монстєр, тримайся від мене подалі, обережно, я тебе рятую, ой, ми вже цілуємося”. Місцями трошки бісило, але не критично. Взагалі мені книга залетіла, попри повільну раскачку. Текст приємний, з гумором, а фінал динамічний, насичений і з оце-так-поворотом. Що ще гарно - після основного тексту є три глави з книги, але від імені Джексона. З почуттями всякими. А я таке нереально обожнюю!
Українська
English
