А старість,із журбою обнялась
А старість, із журбою обнялась,
Ось так непрохано, прийшла у гості.
І тихим щемом в серці розлилась,
Бо вже літа, он де крокують на помості.
Усе минуло швидко і лиш мить,
Залишилась у серці, так до болю.
Бо час неначе сокіл той летить,
Так ніби знову, проситься на волю.
І повертаємось думками ми назад,
В той час де молодість буяє.
Але іде уже на схід, наш зорепад,
Іде... І вже назад не повертає...
(27.07.2024 рік.)
Автор: Олександра Барбакар.
А старість,із журбою обнялась
А старість, із журбою обнялась,
Ось так непрохано, прийшла у гості.
І тихим щемом в серці розлилась,
Бо вже літа, он де крокують на помості.
Усе минуло швидко і лиш мить,
Залишилась у серці, так до болю.
Бо час неначе сокіл той летить,
Так ніби знову, проситься на волю.
І повертаємось думками ми назад,
В той час де молодість буяє.
Але іде уже на схід, наш зорепад,
Іде... І вже назад не повертає...
(27.07.2024 рік.)
Автор: Олександра Барбакар.
Українська
English
