190переглядів
Мова
Українська
English
Каталог
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
Рівно 211 років тому, 9 березня 1814-го, народився легендарний український поет, прозаїк та живописець Тарас Григорович Шевченко
#history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України
https://brovaryregion.in.ua/?p=41273Рівно 211 років тому, 9 березня 1814-го, народився легендарний український поет, прозаїк та живописець Тарас Григорович Шевченко #history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України https://brovaryregion.in.ua/?p=41273
188переглядів -
https://www.youtube.com/live/bf1dn4h4kzo?si=FNIkdLwmIhDOHxfi
61переглядів -
У кімнаті не було нічого, крім тиші. Вона стояла там, як сніг у безвітряну ніч — густа, повна і трохи гнітюча. Порожнеча обіймала кожен кут, кожну поверхню, мов старий знайомий, що повернувся без попередження.
Серед цього вакууму — стіл. На ньому — лише один шматок паперу. Білий, майже світлий у напівтемряві, він лежав нерухомо, ніби боявся потривожити спокій простору.
Але цей папір не був порожнім. Якщо придивитися, там була тонка лінія. Не чорнильна, а мовби подряпина, зроблена самим часом. Вона починалась зліва і йшла майже до краю — недомовленість, натяк, дихання думки, яка не встигла народитись.
Хтось колись хотів щось написати. Можливо, зізнання. Можливо, прощання. Або початок світу. Але не написав. Рука зупинилась. І залишила лише цю лінію — єдине свідчення того, що в тиші колись жила надія.
І тепер усе — тиша, порожнеча, і цей аркуш — чекало. На звук. На слово. На життя.
У кімнаті не було нічого, крім тиші. Вона стояла там, як сніг у безвітряну ніч — густа, повна і трохи гнітюча. Порожнеча обіймала кожен кут, кожну поверхню, мов старий знайомий, що повернувся без попередження. Серед цього вакууму — стіл. На ньому — лише один шматок паперу. Білий, майже світлий у напівтемряві, він лежав нерухомо, ніби боявся потривожити спокій простору. Але цей папір не був порожнім. Якщо придивитися, там була тонка лінія. Не чорнильна, а мовби подряпина, зроблена самим часом. Вона починалась зліва і йшла майже до краю — недомовленість, натяк, дихання думки, яка не встигла народитись. Хтось колись хотів щось написати. Можливо, зізнання. Можливо, прощання. Або початок світу. Але не написав. Рука зупинилась. І залишила лише цю лінію — єдине свідчення того, що в тиші колись жила надія. І тепер усе — тиша, порожнеча, і цей аркуш — чекало. На звук. На слово. На життя.
1
363переглядів -
У Кривому Розі затримали покидька, який зґвалтував 18-річну дівчину, погрожуючи пістолетом
Чоловік змусив свою жертву до орального сексу, а коли бідолашна змогла втекти – повідомила про те, що сталося перехожому. На місце приїхала поліція.
Правоохоронці затримали паскуду по гарячих слідах.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#криміналУ Кривому Розі затримали покидька, який зґвалтував 18-річну дівчину, погрожуючи пістолетом Чоловік змусив свою жертву до орального сексу, а коли бідолашна змогла втекти – повідомила про те, що сталося перехожому. На місце приїхала поліція. Правоохоронці затримали паскуду по гарячих слідах. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
156переглядів -
БЕЗ ВОРОТТЯ
Приходить мить, коли усе зникає,
Було колись, та звіялось як сон.
Минуле тихо у безодні грає,
Розлогим вітром шепче в унісон.
Старі шляхи у далечі згасають,
Сліди покажуть, хто куди пішов.
Все, що тримало, з часом видаляють,
Немає шансу повернути знов.
Прийняти треба те, що час спливає,
Що не вернути вже минулий день.
Мрія стара із часом теж згорає,
А суєта дарує лиш мігрень.
Є шанс один: прийняти свою втрату,
Знайти заміну для кошмарних снів.
Хай світ старий згорить на свою страту,
Щоб новий день із темряви ожив.
Вчимося жити без минулих років,
Щоб вільно бігти у новітній час.
Зруйнуємо шляхи своїх пороків,
Йдемо туди, де світ чекає нас.
Мирослав Манюк
02.07.2025
БЕЗ ВОРОТТЯ Приходить мить, коли усе зникає, Було колись, та звіялось як сон. Минуле тихо у безодні грає, Розлогим вітром шепче в унісон. Старі шляхи у далечі згасають, Сліди покажуть, хто куди пішов. Все, що тримало, з часом видаляють, Немає шансу повернути знов. Прийняти треба те, що час спливає, Що не вернути вже минулий день. Мрія стара із часом теж згорає, А суєта дарує лиш мігрень. Є шанс один: прийняти свою втрату, Знайти заміну для кошмарних снів. Хай світ старий згорить на свою страту, Щоб новий день із темряви ожив. Вчимося жити без минулих років, Щоб вільно бігти у новітній час. Зруйнуємо шляхи своїх пороків, Йдемо туди, де світ чекає нас. Мирослав Манюк 02.07.2025
2
132переглядів -
https://youtu.be/YQKoxZZennM?si=QlG15NSkIIvZuY-4
155переглядів 1 Поширень
