СПРАВЖНЯ ДРУЖБА
#відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals #brovaryregion

І ще вам трохи відео про "Джокер: Божевілля на двох". Версія розширена та доповнена)

#Коло_Кіно #Новини_кіно #DC

ЦІКАВІ І НЕЗВИЧНІ ПЕРЕГОНИ

Василь Піддубний.
(С)
Ще раз розпишу, вже для дітей. Хоча,чого дітей ображати? У них IQ подекуди вищий, ніж у дорослих...
Так от. По фактам:
1. Путін окупував Крим 18. 03. 2014-го року. Так почалася ця війна. Порох не був поезидентом.
Тоді в Україні було безвладдя, після втечі януковоша. Турчинов був ВО президента.
2. Далі - прояви сепаратизма на Донбасі,в Одесі та інших містах. Турчинов оголошує АТО. 12. 04. 2014-го року. Порох не був президентом, але як депутат поїхав до Криму, намагаючись переконати депутатів АР Крим лишитись вірними Україні. Ледь не був розірваний російськомовними молодчиками...
3. Порошенка обирають президентом коли вже окуповано половина Донецької та Луганської області. 25.05.2014-го року. Починається звільнення міст.
4. Лишається звільнити 7% території України (включно з Кримом), наші війська готуються увійти до Луганська... 24. 08. 2014-го батальйони російських військ порушують кордони України та атакують наші сили АТО під Іловайськом. Наголошую: російські війська! Порошенко, аби вберегти країну та людей, віддає наказ припинити штурм...
5. Але не оборону. Посилюються наші позиції по лінії Нуля.
Путін заявляє, що якщо ми не припинимо АТО, він оголосить Україні війну.
Ще тоді, коли ми не мали армії...
Порошенко відповідає: "Спробуй!".
Путін притихає...
6. Відбувається зустріч у Мінську. 05. 09. 2014. Після другого раунду переговорів 11.02. 2015-го бойові дії заморожуються. Україна отримує час аби відродити Армію та виправити кризу в економіці - після втечі януковоща казна була майже порожня.
Порошенко як економіст справляється з цією задачею, наживаючи собі злого ворога - папу Бєню та гівноканал 1+1.
7. З'являються маразми про Вальцмана, Ліпєцк, вбитого брата та інше лайно, якому вірять ті, що не вміють читати.
Тим часом врятований від війни нарід починає жирувати, отримує безвіз, аби кататися Європами; підвищення зарплат та пенсій, нові робочі місця... та продовжує нити на баригу, що його грабує.
Про АТО всі забувають і перейменовують його на ООС.
8. Аж до 20. 11. 2018-го року. Тоді росія нападає на Україну у Чорному морі. Порошенко реагує та вводить воєнний стан в прикордонних областях. Охлос замість гуртуватися починає волати що "ето всьо Порох прідумал чтоб сорвать вибори!"
Росія не оголошує Україні війну. Щось її стримує...
9. Вибори таки відбуваються, втомлений нарід обирає Не-Порошенка і тішиться з того. Часто чути фразу: "А то шо, путін нападе? Ги-ги!". Війни не існує, всі живуть в своїх бульбашках, де найбільше світове зло - це Порошенко.
Не путін...
10. Поки Порошенко збиває ноги, гуртуючи проукраїнську коаліцію та продовжуючи посилювати армію вже власними коштами, Зеленський починає боротьбу з Порошенко. Більше двох десятків кримінальних справ, смішна спроба затримати в аеропорту, продовження брехні на гівноканалах...
Тим часом в очах путіна новий президент бачить мир і пройобує початок справжньої війни...

Далі... Ви все бачите.

Питання: у якому Пункті Петро Порошенко зраджував та намагався здати Україну?

Пропоную Вашій увазі "Весняний нейрозошит".

Ціна - 40 грн.

Файл у форматі PDF. 16 сторінок.

Хто зацікавлений, будь ласка, пишіть в коментарі чи особисті повідомлення 🌸

#нейровправи #розвитокдітей #розвиваючівправи #вихователям #педагогам #батькам

319-й.
Саме під цим номером — 319 — спочивав він у безіменній могилі між соснами біля Ізюма. Дерев’яний хрест, тиша лісу й тінь злочину…
Там лежав Володимир Вакуленко — поет, перекладач, дитячий письменник, голос правди.
Два постріли з ворожого “Макарова”. Перед тим — катування.
23 березня 2022 року, в окупованій Капитолівці, російські солдати прийшли до його дому: забрали дитячі книжки, самого Володимира та його 14-річного сина Віталія.
Три години знущань, побоїв та нестерпних допитів. А потім — повернення додому. Та вже наступного дня ті ж військові з’явилися знову.
Вивели його силоміць. Запхали до автівки з буквою Z. На прощання пролунав голос: “Слава Україні” — останні його слова… Слова незламного українця.
Його тіло знайшли аж 12 травня — при дорозі, неподалік Капитолівки. Так понівечене, що розпізнати було неможливо. Ховали як невідомого — у могилі з табличкою “319”. Лише пізніше — за татуюванням і документами — підтвердили: це був він.
У батьківському саду, серед дерев, письменниця Вікторія Амеліна знайшла щоденник Володі. Зі сторінок лунала тривожна впевненість: “вони прийдуть”.
Бо він не ховався, не мовчав, не відмовлявся від України — навіть у темряві окупації. Безстрашний. Занепокоєний лише за сина.
“У нього після армії — інвалідність. І хлопчик — теж інвалід. Вони бачили… бачили все. І документи. І дитину. Але не зглянулися.
Не пожаліли ані мого Віталика, ані Володю. Серце йому прострелили… Я досі не можу повірити, що хтось підняв на нього руку. Такий худенький… Його зброя була лише одна — перо. Як можна було стріляти в таку людину?..” — плаче його мама, Олена. Її слова болять, мов куля.
Його номер — 319.
Його ім’я — Володимир Вакуленко.
І він — частина нашого Новітнього Розстріляного Відродження.