• Голубі очі

    Кожна ніч – це повернення до того дня, коли вперше запали в душу голубі очі, і знов відчувається біль самотності.
    Голубі очі Кожна ніч – це повернення до того дня, коли вперше запали в душу голубі очі, і знов відчувається біль самотності.
    Sad
    1
    2comments 194views
  • ❗️ Україна розгромно програла Англії на старті ЧС-2025 з міні-футболу

    🏆 Збірна України невдало розпочала виступи на чемпіонаті світу 2025 з міні-футболу, що стартував у Баку, столиці Азербайджану.

    ⚽️ Синьо-жовта команда зазнали поразки від Англії з рахунком 0:4 в першому матчі групи C, в якій також виступають команди Туреччини та Угорщини.

    🥅 «три леви» забили 4 голи, довівши справу до розгромної перемоги (4:0).

    🔜 Наступний матч українці проведуть 23 травня. Суперником буде збірна Туреччини, початок гри – о 18:30 за Києвом. Далі на українську команду чекають зустріч проти Угорщини (25 травня о 15:30).

    🔹 ЧС-2025 з міні-футболу
    1-й тур, 21 травня, Баку (Азербайджан)
    🇺🇦 Україна – 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 Англія – 0:4
    Голи: Гарднер, 25, 29, Аль-Друбі, 43, Кемпбелл, 50
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол @футбол_Бровари
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❗️ Україна розгромно програла Англії на старті ЧС-2025 з міні-футболу 🏆 Збірна України невдало розпочала виступи на чемпіонаті світу 2025 з міні-футболу, що стартував у Баку, столиці Азербайджану. ⚽️ Синьо-жовта команда зазнали поразки від Англії з рахунком 0:4 в першому матчі групи C, в якій також виступають команди Туреччини та Угорщини. 🥅 «три леви» забили 4 голи, довівши справу до розгромної перемоги (4:0). 🔜 Наступний матч українці проведуть 23 травня. Суперником буде збірна Туреччини, початок гри – о 18:30 за Києвом. Далі на українську команду чекають зустріч проти Угорщини (25 травня о 15:30). 🔹 ЧС-2025 з міні-футболу 1-й тур, 21 травня, Баку (Азербайджан) 🇺🇦 Україна – 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 Англія – 0:4 Голи: Гарднер, 25, 29, Аль-Друбі, 43, Кемпбелл, 50 #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол @футбол_Бровари ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    294views
  • Привіт. Я Венздей Аддамс, і сьогодні я розповім вам історію, яка сталася зі мною одного тихого, похмурого вечора. Ця історія не для тих, хто боїться темряви або тіней, які ховаються у кутках. Вона для тих, хто відчуває насолоду від жаху, що повільно просочується крізь стіни вашої свідомості.

    Це сталося в одну з тих ночей, коли місяць повністю зник за товстим шаром хмар, а світло від свічок ледь могло розсікти густу темряву. Я сиділа у нашій похмурій бібліотеці, гортаючи старовинну книгу про демонологію. У цьому місці завжди панувала тиша, але цієї ночі вона здавалася занадто важкою, ніби сама кімната намагалася приховати щось від мене.

    І ось, я помітила її. Тінь. Вона не була схожою на звичайні тіні, які кидають предмети. Вона ніби існувала сама по собі, химерно звиваючись у кутку кімнати, де не мало бути жодного світла. Спочатку я подумала, що це гра уяви, але потім зрозуміла: ця тінь була жива. Вона рухалася з власною волею, розтікаючись по стінах, як чорний дим, і здавалося, що вона шукає когось… або щось.

    Моє серце залишалося байдужим до страху, але у цьому було щось незвичне, навіть для мене. Тінь почала повільно просуватися до мене, і з кожним кроком, який вона робила, температура в кімнаті падала. Я відчула, як холодний піт стікає по моєму хребту, але цікавість взяла верх. Я відклала книгу і встала, щоб зустрітися з нею віч-на-віч.

    Тінь зупинилася переді мною, і я відчула, як щось невидиме, але важке, тисне на мене з усіх боків. Здавалося, що кімната почала звужуватися, залишаючи мені все менше простору. Шепіт, який я чула раніше, став гучнішим і пронизливішим, ніби сотні голосів одночасно намагалися донести до мене свої зловісні таємниці.

    Тінь, наче відчуваючи мій намір піти за нею, відступила і попрямувала до підвалу. Я не вагалася. Коли я спустилася сходами, холод підвалу обійняв мене, як мертва рука, але я продовжувала йти вперед. Тінь зникла біля старої скрині, покритої пилом. Цю скриню я бачила багато разів, але щось підказувало мені, що цього разу все буде інакше.

    Коли я відчинила скриню, серце завмерло. Всередині лежала стара лялька, зшита з потрісканого шкіряного матеріалу, ніби її обличчя було вирізане з чогось живого. Її очі були з чорного скла, але вони, здавалося, дивилися на мене, стежачи за кожним моїм рухом. Від ляльки виходив затхлий запах, ніби вона пролежала в скрині сотні років.

    Я простягнула руку, щоб торкнутися її, але як тільки моя шкіра торкнулася ляльки, тінь, що привела мене сюди, зникла безслідно. Але замість полегшення я відчула щось гірше. Щось просочилося крізь мої пальці, холодне, мов лід, і просочилося в мої вени. Я відчула, як тінь, що зникла зовні, перемістилася всередину мене.

    З того моменту, як я повернулася до кімнати, я більше не була сама. Щоночі, коли всі лягають спати, я відчуваю присутність за спиною. Вона не робить нічого, лише стоїть у кутку, стежачи за кожним моїм рухом. Я не бачила її знову, але знаю, що вона там, всередині мене, чекає свого моменту.

    І тепер, коли я спускаюся до підвалу, лялька завжди лежить трохи ближче до виходу, ніж була раніше. Іноді я чую її тихий сміх у тиші ночі, але коли я обертаюся, нікого немає.

    Чи боюся я? Звісно, ні. Страх — це для слабких. Але якщо ви коли-небудь знайдете стару ляльку у забутому кутку, подумайте тричі, перш ніж доторкнутися до неї. Тому що ви ніколи не знаєте, що саме ви можете пробудити... і що може пробудитися всередині вас у відповідь.

    З темрявою в серці,
    Венздей Аддамс 🌑

    P.S. Озирнися!

    #fan_art #супер_історія #страшне
    Привіт. Я Венздей Аддамс, і сьогодні я розповім вам історію, яка сталася зі мною одного тихого, похмурого вечора. Ця історія не для тих, хто боїться темряви або тіней, які ховаються у кутках. Вона для тих, хто відчуває насолоду від жаху, що повільно просочується крізь стіни вашої свідомості. Це сталося в одну з тих ночей, коли місяць повністю зник за товстим шаром хмар, а світло від свічок ледь могло розсікти густу темряву. Я сиділа у нашій похмурій бібліотеці, гортаючи старовинну книгу про демонологію. У цьому місці завжди панувала тиша, але цієї ночі вона здавалася занадто важкою, ніби сама кімната намагалася приховати щось від мене. І ось, я помітила її. Тінь. Вона не була схожою на звичайні тіні, які кидають предмети. Вона ніби існувала сама по собі, химерно звиваючись у кутку кімнати, де не мало бути жодного світла. Спочатку я подумала, що це гра уяви, але потім зрозуміла: ця тінь була жива. Вона рухалася з власною волею, розтікаючись по стінах, як чорний дим, і здавалося, що вона шукає когось… або щось. Моє серце залишалося байдужим до страху, але у цьому було щось незвичне, навіть для мене. Тінь почала повільно просуватися до мене, і з кожним кроком, який вона робила, температура в кімнаті падала. Я відчула, як холодний піт стікає по моєму хребту, але цікавість взяла верх. Я відклала книгу і встала, щоб зустрітися з нею віч-на-віч. Тінь зупинилася переді мною, і я відчула, як щось невидиме, але важке, тисне на мене з усіх боків. Здавалося, що кімната почала звужуватися, залишаючи мені все менше простору. Шепіт, який я чула раніше, став гучнішим і пронизливішим, ніби сотні голосів одночасно намагалися донести до мене свої зловісні таємниці. Тінь, наче відчуваючи мій намір піти за нею, відступила і попрямувала до підвалу. Я не вагалася. Коли я спустилася сходами, холод підвалу обійняв мене, як мертва рука, але я продовжувала йти вперед. Тінь зникла біля старої скрині, покритої пилом. Цю скриню я бачила багато разів, але щось підказувало мені, що цього разу все буде інакше. Коли я відчинила скриню, серце завмерло. Всередині лежала стара лялька, зшита з потрісканого шкіряного матеріалу, ніби її обличчя було вирізане з чогось живого. Її очі були з чорного скла, але вони, здавалося, дивилися на мене, стежачи за кожним моїм рухом. Від ляльки виходив затхлий запах, ніби вона пролежала в скрині сотні років. Я простягнула руку, щоб торкнутися її, але як тільки моя шкіра торкнулася ляльки, тінь, що привела мене сюди, зникла безслідно. Але замість полегшення я відчула щось гірше. Щось просочилося крізь мої пальці, холодне, мов лід, і просочилося в мої вени. Я відчула, як тінь, що зникла зовні, перемістилася всередину мене. З того моменту, як я повернулася до кімнати, я більше не була сама. Щоночі, коли всі лягають спати, я відчуваю присутність за спиною. Вона не робить нічого, лише стоїть у кутку, стежачи за кожним моїм рухом. Я не бачила її знову, але знаю, що вона там, всередині мене, чекає свого моменту. І тепер, коли я спускаюся до підвалу, лялька завжди лежить трохи ближче до виходу, ніж була раніше. Іноді я чую її тихий сміх у тиші ночі, але коли я обертаюся, нікого немає. Чи боюся я? Звісно, ні. Страх — це для слабких. Але якщо ви коли-небудь знайдете стару ляльку у забутому кутку, подумайте тричі, перш ніж доторкнутися до неї. Тому що ви ніколи не знаєте, що саме ви можете пробудити... і що може пробудитися всередині вас у відповідь. З темрявою в серці, Венздей Аддамс 🌑 P.S. Озирнися! #fan_art #супер_історія #страшне
    Love
    4
    2Kviews
  • 🤬 Жахливі знущання над військовими в ЗСУ 🤬
    🙏🏻 Прошу підтримай канал YouTube 👇🏻 https://youtube.com/@procto_vlad?si=ksYinzxxlt4Ow64d 👈
    🤬 Жахливі знущання над військовими в ЗСУ 🤬 🙏🏻 Прошу підтримай канал YouTube 👇🏻 https://youtube.com/@procto_vlad?si=ksYinzxxlt4Ow64d 👈
    Like
    1
    198views 5Plays 1 Shares
  • ❗️У Києві внаслідок ворожої атаки пошкоджено один з виходів станції метро Святошин та прилеглу зупинку. Постраждали двоє людей — КМВА.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    ❗️У Києві внаслідок ворожої атаки пошкоджено один з виходів станції метро Святошин та прилеглу зупинку. Постраждали двоє людей — КМВА. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    107views
  • #світ
    Річка лави, що тече з гавайського вулкана Кілауеа.
    Тепер зрозуміло, чому цілі села часто зносить з лиця землі і ніхто не встигає зреагувати.

    #світ Річка лави, що тече з гавайського вулкана Кілауеа. Тепер зрозуміло, чому цілі села часто зносить з лиця землі і ніхто не встигає зреагувати.
    Like
    1
    138views 8Plays
  • Майно родини ексочільника ТЦК на понад 5,5 млн грн збираються через суд конфіскувати в Запоріжжі
    У власності родини виявлено житловий будинок із земельною ділянкою, два автомобілі, оформлені на дружину, квартиру, зареєстровану на дочку і 20 тисяч доларів США готівкою.

    Усе майно було придбане виключно за готівкові кошти, хоча офіційні доходи сім’ї надходили безготівково.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал
    Майно родини ексочільника ТЦК на понад 5,5 млн грн збираються через суд конфіскувати в Запоріжжі У власності родини виявлено житловий будинок із земельною ділянкою, два автомобілі, оформлені на дружину, квартиру, зареєстровану на дочку і 20 тисяч доларів США готівкою. Усе майно було придбане виключно за готівкові кошти, хоча офіційні доходи сім’ї надходили безготівково. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    195views
  • https://youtu.be/spIDO2bb6ZM?si=Ha_8KKgrUO8yuotk
    https://youtu.be/spIDO2bb6ZM?si=Ha_8KKgrUO8yuotk
    58views
  • У київському ботсаду Гришка розквітла унікальна азалія-бонсай «Hotaka-no-Mai»

    Цю витончену красуню з пурпуровими квітами можна побачити лише кілька місяців на рік.

    Вона живе до 100 років, і потребує кислого ґрунту, стабільної температури та регулярного поливу.

    Справжня ботанічна рідкість — не проґавте!
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    У київському ботсаду Гришка розквітла унікальна азалія-бонсай «Hotaka-no-Mai» Цю витончену красуню з пурпуровими квітами можна побачити лише кілька місяців на рік. Вона живе до 100 років, і потребує кислого ґрунту, стабільної температури та регулярного поливу. Справжня ботанічна рідкість — не проґавте! #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    108views
  • #поезія
    Щаслива жінка, як ранкова кава,
    з гірчинкою та присмаком кориці.
    Лишає післясмак тонкùй, цікавий
    і п'єш її, мов воду із криниці...
    Сміється тихо. Грається в мовчанку.
    Буває, пише в зошиті есе.
    Пече коржі. Стрічає сонце зранку.
    І вірить, що погане все мине.

    Щаслива жінка, як погідна осінь,
    ховає біль колишній у туманах.
    Не заздрить. І не палить папіроси.
    І не шукає "долі" у романах.
    Вона уміє говорити з небом,
    сушити трави і плести шкарпети.
    Мастити пляцки полуничним кремом
    і берегти в душі чужі секрети.

    Щаслива жінка, наче птаха в травні.
    То не про вік, то тільки стан душі...
    І не важливо, скільки душ прадавніх
    колись ридало в неї на плечі...
    Вона уміє вірити й молитись,
    чекати так, як ще ніхто й ніколи...
    В очах у неї можна загубитись,
    відчувши в косах дух од матіоли...

    Щаслива жінка, наче стигле ябко.
    Солодка мрія. І чиясь омана.
    То не про вроду. І на тому крапка.
    Вона щаслива, бо чиясь кохана...

    Людмила Галінська
    #поезія Щаслива жінка, як ранкова кава, з гірчинкою та присмаком кориці. Лишає післясмак тонкùй, цікавий і п'єш її, мов воду із криниці... Сміється тихо. Грається в мовчанку. Буває, пише в зошиті есе. Пече коржі. Стрічає сонце зранку. І вірить, що погане все мине. Щаслива жінка, як погідна осінь, ховає біль колишній у туманах. Не заздрить. І не палить папіроси. І не шукає "долі" у романах. Вона уміє говорити з небом, сушити трави і плести шкарпети. Мастити пляцки полуничним кремом і берегти в душі чужі секрети. Щаслива жінка, наче птаха в травні. То не про вік, то тільки стан душі... І не важливо, скільки душ прадавніх колись ридало в неї на плечі... Вона уміє вірити й молитись, чекати так, як ще ніхто й ніколи... В очах у неї можна загубитись, відчувши в косах дух од матіоли... Щаслива жінка, наче стигле ябко. Солодка мрія. І чиясь омана. То не про вроду. І на тому крапка. Вона щаслива, бо чиясь кохана... Людмила Галінська
    Like
    Love
    5
    326views