• #поезія
    Не кажи!.. Не розказуй нікому
    Про свій смуток, невдачі і горе!
    І не вір, що у слові людському
    Співчуття й щире серце говорить!

    З десяти, лиш один зрозуміє,
    Якщо сам пережив щось подібне.
    Інший слухати геть не воліє,
    Бо усе це йому не потрібне!

    Є й такі, що радітимуть з того,
    Що біда йде до твого порога...
    Не посвячуй в проблеми нікого,
    Краще йди з ними прямо до Бога!

    Людмила Степанишена
    #поезія Не кажи!.. Не розказуй нікому Про свій смуток, невдачі і горе! І не вір, що у слові людському Співчуття й щире серце говорить! З десяти, лиш один зрозуміє, Якщо сам пережив щось подібне. Інший слухати геть не воліє, Бо усе це йому не потрібне! Є й такі, що радітимуть з того, Що біда йде до твого порога... Не посвячуй в проблеми нікого, Краще йди з ними прямо до Бога! Людмила Степанишена
    Love
    1
    175переглядів
  • 🫶🏻
    🫶🏻
    Like
    3
    179переглядів
  • 62переглядів
  • 🌚📄 72-річний мешканець Тернопільщини отримав свій перший паспорт громадянина України

    Чоловік десятиліттями жив із радянським паспортом зразка 1974 року. Щоб оформити ID-картку, йому довелося через суд доводити, що на момент проголошення незалежності він постійно проживав в Україні.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🌚📄 72-річний мешканець Тернопільщини отримав свій перший паспорт громадянина України Чоловік десятиліттями жив із радянським паспортом зразка 1974 року. Щоб оформити ID-картку, йому довелося через суд доводити, що на момент проголошення незалежності він постійно проживав в Україні. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    117переглядів
  • Love
    2
    88переглядів
  • Like
    1
    593переглядів
  • #поезія

    ...І все -- таки на світі варто жити..
    Когось кохати, а когось любити...
    І новий день, як свято, зустрічати..
    У добре вірити... Погане забувати..
    Навчитися прощати... І простити..
    Когось зустріти, лишніх відпустити..
    У серці зла й образи не тримати...
    І підніматись , впавши... І літати.

    Ліна Костенко
    #поезія ...І все -- таки на світі варто жити.. Когось кохати, а когось любити... І новий день, як свято, зустрічати.. У добре вірити... Погане забувати.. Навчитися прощати... І простити.. Когось зустріти, лишніх відпустити.. У серці зла й образи не тримати... І підніматись , впавши... І літати. Ліна Костенко
    Love
    Like
    3
    789переглядів
  • Love
    Like
    4
    294переглядів
  • Успіх — це мир у душі, який є прямим результатом задоволення від того, що ти доклав зусиль стати кращою версією себе.
    Успіх — це мир у душі, який є прямим результатом задоволення від того, що ти доклав зусиль стати кращою версією себе.
    Love
    2
    632переглядів
  • Сьогодні я натрапила на одну просту, але дуже цікаву притчу, якою хочу поділитися з вами.

    Одного разу почалася сильна злива. Всі діти побігли додому, але наймолодшої доньки не було видно. Мати стривожилася й вирушила її шукати. Надворі безперервно блищали блискавки та гримів грім. Кожного разу, коли сяяла блискавка, мати здригалася.

    Нарешті, вона знайшла свою доньку, яка радісно бігала й гралася під дощем. Вся змокла, але щаслива, вона стрибала і танцювала. Кожного разу, коли на небі вдаряла блискавка, дівчинка підіймала обличчя і сміялася.
    Мати здивувалася:
    — Що ти робиш? Тобі не страшно? Хіба ти не боїшся грози?
    — А чого боятися, мамо? — весело відповіла дівчинка. — Дивись, я танцюю, а небо мене фотографує!

    Ця притча для мене — про те, як ми самі надаємо сенсу подіям навколо нас. Часто саме наші страхи, упередження та минулий досвід визначають, як ми сприймаємо те, що відбувається. Але варто дозволити собі поглянути на ситуацію під іншим кутом — і можливо, навіть знайти в ній радість. 🌧️💫

    #всенсі #спостерігач #усвідомленість
    Сьогодні я натрапила на одну просту, але дуже цікаву притчу, якою хочу поділитися з вами. Одного разу почалася сильна злива. Всі діти побігли додому, але наймолодшої доньки не було видно. Мати стривожилася й вирушила її шукати. Надворі безперервно блищали блискавки та гримів грім. Кожного разу, коли сяяла блискавка, мати здригалася. Нарешті, вона знайшла свою доньку, яка радісно бігала й гралася під дощем. Вся змокла, але щаслива, вона стрибала і танцювала. Кожного разу, коли на небі вдаряла блискавка, дівчинка підіймала обличчя і сміялася. Мати здивувалася: — Що ти робиш? Тобі не страшно? Хіба ти не боїшся грози? — А чого боятися, мамо? — весело відповіла дівчинка. — Дивись, я танцюю, а небо мене фотографує! Ця притча для мене — про те, як ми самі надаємо сенсу подіям навколо нас. Часто саме наші страхи, упередження та минулий досвід визначають, як ми сприймаємо те, що відбувається. Але варто дозволити собі поглянути на ситуацію під іншим кутом — і можливо, навіть знайти в ній радість. 🌧️💫 #всенсі #спостерігач #усвідомленість
    Like
    Love
    7
    2коментарів 2Kпереглядів