Війт - суддя.
Спершу спадковий, а пізніше виборний голова місцевого суду та керівник місцевого самоврядування.
Посада війта існувала в українських селах до XVIII століття, а в містах - до скасування магдебурзького права на початку ХІХ століття.

Фрагмент художнього фільму "Небилиці про Івана".
У центрі сюжету - перипетії життєвого шляху мандрівника, авантюриста, мандрівного актора й філософа Івана Калити.
Події відбуваються на українському Прикарпатті в роки Першої світової війни...
***
"Небилиці про Івана".
Режисер:
Борис Івченко
Сценарій :
Іван Миколайчук.
Актори:
Іван Гаврилюк, Костянтин Степанков, Борислав Брондуков, Стефанія Станюта,
Федір Стригун.
Кіностудія імені Олександра Довженка, 1989 рік.

КОЛИ НА ЗМАГАННЯ БОДІБІЛДЕРІВ ТЕБЕ ВЗЯЛИ "ПО БЛАТУ"

#поезія

Не кривди жодну на землі людину...
І без різниці - молода ,стара.
Адже вона також чиясь дитина
Чиясь бабуся ,мати і сестра.
Адже вони також творіння Бога,
У ній живе,як і в тобі душа,
Хоч будь вона багата чи убога,
Тобі знайома ,близька чи чужа.
У неї теж свої переживання,
Свої думки,проблеми й почуття.
Свої перестороги й поривання,свої надії і своє життя.
Вона також у чомусь особлива,
Сприймай її ,як рідну ,і прости.
Роби усе ,що робиш справедливо,
Щоби колись за це відповісти.
Яка б на долю не прийшла година,
Яка б досада не збивала з ніг-
Не скривди жодну на землі людину,
Бо людська кривда ,то страшенний гріх...

О.Сапріянчук- Маротчак

Отакої!

🔗 10 років тюрми за пости в Телеграмі з комуністичною символікю світять чоловіку з Броварів

35-річний сепар створив в 2023 році тг-канал з відкритим доступом для популяризації комуністичної ідеології.

Протягом років він поширював відеозаписи із власним та іншими зображеннями, які відносяться до заборонених. Чоловік отримав підозру.
#Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

НЕЗДІЙСНЕНИЙ ПОЦІЛУНОК

Неначе в поцілунку склались губи,
Що хочуть доторкнутись інших губ…
Летів листок у тиші, наче в згубі,
Та раптом вітер свій наставив чуб.

Він мовив щось, та вітер невблаганний
Підняв його кудись в небесну даль,
І танець розпочавсь якийсь спонтанний,
Та й десь заграв їм музику скрипаль.

У танці вітер губ його торкався,
При кожнім русі ніжно цілував,
Листок ніяковів і виривався,
Та вітер його далі підіймав.

Він падав, мов зізнання несміливе,
Яке не встигло вирватись на звук,
І осінь, мов закохана, без сили
Підняла його з легкістю без рук.

Вона його торкалась, мов кохана,
Що не могла обіймів зберегти,
Та зберегла у фарбах незрівнянних
Ту мить, де губи-листя лиш – листи.

Він ліг на землю, наче поцілунок,
Що не дійшов до вуст, а й став листком,
А в кожній жилці – спогад, як дарунок.
Про те, що не збуло́ся – між рядком.

17.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ID: 1051604

ВІДТОЧУЄ ШВИДКІСТЬ УДАРУ