"Гуща"

Пристосувався
врешті-решт, знайшов супокій,
вже попав під диригування
недалекий, одноокий.

Бадилля рветься з вух,
громовий погляд мовчить, чомусь;
мовчить революціонера дух,
чи треба ж сперечатись хоч комусь?

Обросли навколо нього,
Колючі та злі чагарники,
Закололи серце його,
Віру хочеш? То знайди.

Уявить фантазію хоче ведмідь,
Так як було навколо, скрізь.
Дивиться, благаючи: «Підведіть»,
Прожогом ховаючись у ту ж мить.

Заріс барліг немов назавжди.
Прориватися наскрізь не хоче промінь.
Гарно і тихо проростає кутова цвіль,
Заполонивши все навкруги.

Божевільний
рік у рік, підтверджує дивом,
що не захворів. Приречений,
вважає, що ніхто так і не помітив…

©Нічний Злодюга

•°•°•°•°•°•°•°•

🎧 decade • nerve

😘Поділись віршем з друзями - це для нас найбільша підтримка!
Завжди раді Вас вітати,
©Штукарі

Wi-Fi ще не було...

#УбійнийГумор #УкраїнськийГумор #the_ua_humor #smile #umor #prikoly #humor #hahaha #instagram #follow #comedy #гумор #приколи #фотоприколи #інстаграм #рек #rek #рекомендації #tiktok #тікток #prank #happy #челлендж #ржака #lol #style #fun

Тримайтеся, все буде добре!

Митці України...💙💛 Ілля Штільман (1902–1966). "Яблуневий сад". 1965, Полотно, олія. Колекція Національного художнього музею України (Київ).🌸🌞

Ілля Нісо́нович ШТІЛЬМАН (3 грудня 1902, Київ — 11 серпня 1966, Київ) — український художник-живописець і педагог. Заслужений діяч мистецтв, професор. Серед учнів Іллі Штільмана слід назвати: Т. Голембієвську, В. Сингаївського, В. Баринову-Кулебу, В. Гуріна, О. Лопухова, А. Пламеницького, В.Реунова, М. Вайнштейна, В. Одайника, І. Тартаковського, Г. Неледву.🎨🎨

Старий пістолет

У селі Глибокі Кущі жило собі одне чудо на ім’я дід Панас. Колишній мисливець, а тепер – головний спеціаліст з «нічого не робити, але з розумним виразом обличчя». Панас мав три любові в житті: риболовлю, самогон і свій старий пістолет, якого він ніжно звав «Грім».

Пістолет той був ще з царських часів, трохи іржавий, без одної деталі (якої — ніхто не знав, бо дід казав: «То секретна штукенція!»). Колись він служив дідові для стрільби по дичині, а тепер — для погроз курям, коли ті не неслися.

Одного разу, дід Панас вирішив, що час настав — треба піти на справжнє полювання. Одягнув камуфляж, що пахнув кропивою, натер пістолет салом (казав, що то для кращого ковзання кулі), і вирушив у ліс.

Йде, прислухається, дихає як справжній рейнджер. Аж раптом — хрусь! Кущі зашурхотіли. Дід завмер. Ціль — щось велике, пухнасте. Може, кабан? Може, ведмідь? А може, сусідський пес Барбос, що втік з двору?

Панас прицілився, натис на спуск — і… клац. Нічого. «Грім» гриміти відмовився.

— Ну, зрадник, — прошепотів дід, — знову ти на боці звірів?

Раптом із кущів справді виліз Барбос, з сосискою в зубах. Пес глянув на діда, пирхнув і побіг назад.

Образившись, дід повернувся додому, сів на лавку і оголосив, що пістолет переходить на пенсію. Тепер замість нього на полювання піде рогатка. Її дід і назвав — «Громиця».

А «Грім» так і висить на стіні, трохи перекошений, зате гордий. Бо, як каже дід Панас, не всяка зброя вміє стріляти... а «Грім» — вміє не стріляти так майстерно, що навіть ведмідь би не образився.

І відтоді в селі Глибокі Кущі кажуть: «Коли дід Панас бере до рук зброю — в лісі стає тихо. І весело».

Спи собі сама 😌

Небо у вибухах над Ізраїлем: ППО перехоплює ракети, але виходить не з усіма