Тріщинки, сухість і нуль об’єму? Зустрічай новинку від WiSHLiST — блиски для губ, які підкорюють з першого дотику 💋 Ruby Nectar і Velvet Coral — два must-have відтінки з розкішним доглядом у кожній краплі 😍 З пептидом для природного збільшення об’єму, вітаміном Е проти сухості та міксом натуральних олій для глибокого зволоження 💧 Мастхев у косметичці — поєднує блиск, догляд і комфорт для губ Вибирай свій відтінок і відчуй миттєве зволоження! 💖 Замовляй на сайті 🛒 https://aff.wishlist.kyiv.ua/rWDKpo Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!. #подаруноккоханій #косметикаукраина #засобидляобличчя #шопінг #доглядзаобличчям #відновлення #подарунок #подарунокдівчині #новинки #новинка #новинка2025 #БальзамДляГуб #ДоглядЗаГубами #Косметика #Краса #Макіяж #Гарно #блискдлягуб #Бальзам #губи

Відео, на якому ведучий стає на коліна перед маленькою дівчинкою в синьо-жовтому прапорі на сцені світового чемпіонату, вже встигло зворушити тисячі людей. Це — семирічна Злата Верес, яка здобула титул чемпіонки світу з бальних танців. Але за цим кадром — не лише дитяча мрія, що здійснилася, а й тато, який дивиться виступи доньки з позицій біля Ізюма. Дідусь, що служить на Куп’янському напрямку. Родичі, які на кожних змаганнях тримають кулаки й пишуть у сімейну групу слова підтримки. Що привело Злату до світового успіху? Які моменти змусили батьків повірити, що це — вже не хобі, а шлях? Як почувається дитина, коли її найбільша радість завжди переплетена з війною? Відповіді — у матеріалі https://hromadske.ua/suspilstvo/255673-na-fronti-tato-didus-i-diadko-istoriia-semyrichnoyi-chempionky-svitu-z-balnykh-tantsiv

#поезія Відлетіла осінь з журавлями, І прийшла до нас уже зима... Сіє сум і сирість над полями Та садами мрячки сиза мла. Засумує сойка тоскним криком, Блисне сріблом голубе крило. Щось, неначе привидом безликим Підійшло й за плечі обняло. Щось неначе у мені змінилось Чи на інший рівень перейшло. І навіки втраченим лишилось З снів дитинства сонячне тепло. Це не просто сум, бо це - тривога, Це – ще не розказані жалі, Це – оте, що підкосило ноги, Що мене прибило до ріллі. Що мені забило подих в серці, Що поміж зірок розіп’яло. Ніби кошеня, об руку треться, Та від нього ніби крига – зло... Щось тривожно на душі занадто, Щось вночі розбуркує від снів. Чи втікати в зиму мені варто Від оцих сумних і збляклих днів? Що зима? Зима – полотна чисті, На яких немов на аркуші Можна написати променисті, Радісні, нові вірші. Ніби вкотре Богом дана спроба – Ось що є мені оця зима. Щось нове, нового кроку проба, Без якої й завтрього нема! Ольга Соколовська

https://youtu.be/IFWyPKEbB7o?si=gDIkq6PK-FGK7-wf

Привіт! А попереду вихідні. Давай підемо на вечірню прогулянку, поспілкуємося. Вип'ємо кави.

#історія #події #особистості 🕯️ Насильницьке обірвання місії: Трагедія митрополита Василя Липківського (27 листопада 1937). Історія Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) є яскравим, але трагічним прикладом боротьби за духовну незалежність. Кульмінацією цієї трагедії став 27 листопада 1937 року, коли радянський терор обірвав життя її засновника і першого митрополита — Василя Липківського. Василь Липківський, прозваний «Народним митрополитом», був не лише ієрархом, а й видатним реформатором. Його місія, розпочата після Всеукраїнського церковного собору 1921 року, полягала у створенні дійсно незалежної від Москви, національно свідомої та модернізованої Церкви. Липківський запровадив українську мову у богослужіння, демократизував управління Церквою, дозволивши мирянам брати активну участь у її житті, та відродив традиції виборності духовенства. В очах більшовицької влади така самостійна українська духовна інституція була прямою загрозою. Вже у 1927 році Липківський був змушений залишити управління Церквою, а згодом почалися репресії. 🖋️ У 1937 році, під час Великого терору, 73-річний митрополит був заарештований. Він був страчений 27 листопада 1937 року за вироком позасудового органу — «трійки» НКВС. Точне місце поховання залишається невідомим, як і тисяч інших жертв радянських репресій. Розстріл Василя Липківського та подальше знищення більшості єпископату і духовенства стали фінальним етапом ліквідації УАПЦ як організованої структури в УРСР. Цей день є гірким нагадуванням про ціну, яку українські інтелектуали та духовні лідери платили за свою національну свідомість і прагнення незалежності.

ПІДЗАРЯДИВ МАЛИХ