🤣 Російські переговорники в Саудівській Аравії не поділили стільці
Видання "Агентство", посилаючись на джерела, пише, що на переговори російської та американської делегацій 18 лютого путін відправив дві команди, що конфліктують між собою.
Спочатку планувалося, що Росії представлятимуть глава МЗС лаврів і помічник путіна ушаків, проте потім до них приєднався спецпредставник пиню Дмитрів, але лаврова про це не повідомили.
За підсумком кремлівський кінь дуже здивувався, побачивши замість традиційних для росіян двох стільців – три. Коли лаврову сказали, що третій стілець для Дмитра, він образився (анекдот про два стільці вже зіпсований) і відсунув третій стілець, сказавши: "Якщо він хоче брати участь, нехай владимир Володимирович мені про це скаже".
Після цього Дмитрів вийшов із зали в коридор, щоб поспілкуватися з журналістами, але потім усе-таки сів на стілець, сказавши, що йому "потрібно посидіти бодай 15 хвилин". Все це відбувалося на очах у здивованих американців.
Джерело видання відзначило, що до путіну чинуші ходять говорити по одному і він каже всім різні речі. У тому числі, тому ніхто не може сформулювати вимоги Росії на переговорах.

#архів
Світлина українців з Карлівки, що на Полтавщині.
Початок ХХ

❗️Запорізький район під ударом: поранено п’ятьох осіб, серед них дитина - ДСНС

Вночі 20 березня росіяни атакували населені пункти Запорізького району керованими авіабомбами.

Поранено 61-річного чоловіка, трьох жінок (50, 54, 55 років) і дитину. Усім надано допомогу.

Внаслідок обстрілів загорілися автомобілі та житлові будинки загальною площею 700 кв.м.

На місці працювали екстрені служби. Від ДСНС залучено 55 рятувальників і 9 одиниць техніки.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Це не бажання зануритись у скорботу, це пропозиція всім цінувати те, що маєте. А якщо чогось не маєте, значить, вам це і не потрібне.
Початок грудня 2024 року став для мене трагічною сторінкою в моєму житті. Втрата близької людини - дружини Вікторії, з якою разом ми прожили більше 37 років, поділила моє життя на до і після. За майже місяць після її смерті я пройшов всі стадії горя: шок, заперечення, гнів, торг, депресію та прийняття. Соромно згадувати свій бунт проти Бога. Але Господь Справедливий, Він простить.
Ми створили сім'ю ще в радянські часи. Народили двох дочок. Пройшли важкі 90-ті і вже у «двохтисячні» сімейний матеріальний стан став покращуватися. Ми змогли потрошку реалізовувати свої мрії. З такими же як ми божевільними, готовими спати в автобусі, почали відкривати для себе світ турпоїздками Україною та Європою. Пізніше, з появою своєї автівки мандрували вже самостійно.
Достатньо рано стали бабусею та дідусем – Вікі тоді було тільки 39, мені – 42.
Купили хату в селі, далеко від міста, щоб мати можливість відпочивати від шумного мегаполісу (і ціна грала роль).
Йшов час, ми раділи життю.
Одним ранком жовтня 2019 року у Вікі стався інсульт з ледве помітними ознаками, але за наслідками непрофесійних дій робітників служби екстреної медичної допомоги (державної), яких ми одразу викликали, у Віки відмовила права сторона тіла. Праві рука та нога перестали функціонувати взагалі. Приватні центри реабілітації, в яких ми на початку перебували, не змогли покращити стан, але там навчили її ходити і з такою «неконтрольованою» ногою.
Треба було жити далі. Хто читав книгу Бакмана «Чоловік на ім'я Уве» (інша назва "Друге життя Уве"), той може уявити як я намагався забезпечувати дружині елементарні зручності для життя в такому її стані.
Разом з тим і Віка, обмежена в можливостях повноцінного життя, з болями і стражданнями, все ж таки гаряче хотіла жити і жити з позитивом: не впадала у відчай, продовжувала мріяти, навіть про майбутні мандри, насолоджувалася городом на дачі, малювала лівою рукою, готувала смаколики, раділа з маленьких перемог через свою інвалідність. Її сила волі і мене безмежно надихала.
З початком повномасштабного вторгнення московитів весною 2022 року у Вікі стався другий інсульт. Були втрачені мова і розумовість. Але завдяки вчасним і кваліфікованим заходам фахівцями приватної швидкої допомоги та лікарів центру, ці вади були відновлені за тиждень перебування в цьому центрі.
Зимою 2022-2023 р., живучі в місті, з причин дії війни погіршився загальний стан Віки і вона майже весь час була прикута до ліжка. Було прийнято мною рішення звільнятися з роботи і переїжджати жити з міста в село з постійним доглядом за нею. Це було неймовірно правильне рішення, завдяки якому ми ще змогли рік і 8 місяців бути весь час разом, що позитивно позначилось на її стані, як на фізичному, так і на психологічному. Це був час нашого другого медового місяцю. Ми насолоджувалися спілкуванням один з одним, спільними справами, спільними мріями, спільними досягненнями. Ми вже і забули, що інсультники не довгожителі.
Але був день 2 грудня 2024 року… Мій самий важкий день життя. Поховання. Самотність.
Є діти, онукі, рідний брат, близькі, друзі, сусіди - не залишають на одинці. Але...
Тепер я вчуся жити «другим життям». Час - мій лікар.

Навіщо це написав, запитаєте ви, ще й у публічний простір?.. Просто хотілося поділитися. Може хтось зайвий раз, зупинившись, замислиться про важливе і неважливе в своєму житті.

Моя порада: любіть один одного, цінуйте, що маєте, живіть позитивно, бережіть себе і близьких – це, направду, не банальні речі, розумієш вже, коли втрачаєш, а це неправильно! І пам'ятайте: любов - це жертовність і треба, не замислюючись, приймати іноді вкрай не зручні для себе, але важливі для когось, рішення.
І ще важливо: будьте обізнаними в хворобах - при деяких ознаках (інсультах, інфарктах) час грає вирішальну роль.
•
(за помилки орфографічні, синтаксичні, лексичні, граматичні, стилістичні, пунктуаційні вибачаюсь – ніколи не вмів писати, це мій перший в житті пост).

Настрій 🦋

#архів
Київ у часи Голодомору.
1932-го Осокорки, Позняки, Троєщина, Вигурівщина були приміськими селами. З початком Голодомору мешканці попри заборони діставалися міста. Там хоч і втридорога, але можна було знайти якусь їжу.

Перш за все рятували дітей. Їх лишали під держустановами з надією, що про них потурбуються. Вулиці кишіли безпритульними неповнолітніми.

▪Площу перед Вокзалом встелили спухлі тіла. Люди, яким вдавалося приїхати потягом, часто одразу помирали. Хто вижив, або жебракував, або шукав найближчий храм з надією на допомогу.

☠️ На Житньому ринку були випадки торгівлі людським м'ясом. Згодом групу злочинців було заарештовано.

▪Причини смерті реєструвалася у РАЦСах. Лікарі писали: «різке виснаження», «дистрофія» чи «невідомо». Згадувати голод було заборонено. 

▪️Через жалюгідне харчування та смертність збільшилася кількість епідемічних захворювань: висипного тифу та кишкових інфекцій.

#гумор