❗️Силам оборони довелося відійти з населеного пункту Нововасилівське на більш вигідні для оборони позиції — військові повідомляють, що на Запоріжжі і півдні Дніпропетровщини противник не зменшує інтенсивності штурмових дій, масованих артилерійських обстрілів і вогневих ударів. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

#поезія Залистопадило над світом, замело, Лягли листки птахами на крило, По одному, по два, а то зграйками Додолу повільно линуть, плутаються під ногами, То вітер закружляє іх, у вись підніме — Засяють, засвітяться у сонячнім промінні. І знову до землі: в них доля вже така - Віджили, як метелики. Все, спочивать пора. Ідемо в ліс. А там —чуднА краса. Там мохом пахне. Із-під трухлявого пенька Сміються опеньчата, і просяться — бери. Радіємо! Чекали сеі ми пори! Збираєм ніжно немовляток милих. А далі ще… Ото ми фарт зловили! Ступаєм стиха, потріскують гілки, Величні сосни пантрують нас згори, Чіпляє за одежу ожинове гілляччя. І тиша. Лише сорока заскрекоче, русак проскаче. Застиглі краплі крові зіяють на калині, Потухлими вже вогниками далі, на шипшині. Смеркає в лісі в цій порі занадто скоро. Вертаємось у теплу хату, до рідного нам двору. У кошику— гриби, шишки і жолуді— в кишенях, В руках— вінок із глоду, кисень — у легенях, Листки дубові— на грудях курток, як медалі. На серці— радість. Надихались. Ну можна жити далі!!! Оксана Швед

https://www.youtube.com/live/gTI_vjp1t-8?si=WswrA_Y-1uuNBZEE

https://youtu.be/YydGICV1fZc?si=nwnfiP46GoaC-ORt

#поезія Алфавітний вірш А осінь жінці дуже до лиця, Бо, як і жінка, іноді примхлива. Вона раз сонця шле нам промінця, Глузує згодом - шле холодну зливу. Ґаздує всюди, ну і жінка теж, Де не поглянеш, всюди її видно. Ех! А красі її немає меж. Є в ній і гордості, і втіхи є краплина. Живе, як знає, має свій сюжет. За все відповідає принагідно. Ич! Не хитрує? Ой, хитрує все ж. І це обом вдається дуже гідно. Її характер - різний, як вона, Й радіти, й плакать може, як дитина. Комусь всміхнеться, як своя, проста. Лагідно дивиться, радіє, наче диво. Можливостей? А їх хоч відбавляй. Не всіх їх можна перерахувати. Один раз - пекло, потім - справжній рай, Прощання теж уміє влаштувати. Розміряно ступає і живе, Себе шанує, поважає інших. Так, пам'ятає зроблене усе. Увінчана відвертістю, між іншим. Фразує в кожнім дні своїм життя, Ховає смуток часом у світанні. Ця осінь жінці дуже до лиця, Часом в словах, а часом у мовчанні. Шепоче і співає, як жива, Щаслива, загадкова і кохана. КолисЬ вона, як зіронька ясна, Юрбою заколисана й жадана. Як вже ця осінь жінці до лиця. Марина Лавришин

https://youtu.be/ci4zdd_TcW8?si=AFeVcimiRStRKhNo

https://www.youtube.com/live/0HwJroNhlsI?si=5pXlGtDnEif_rEwy

ВЗЛІТАЮЧИ НАД ХВИЛЯМИ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

https://www.youtube.com/live/zM8tF_r8aVI?si=8DWDiE8d9PhzoC96