Вже почала читати книги Svetlana Talan "Назустріч сонцю" і Олена Чернінька "Лемберґ: Мамцю, ну не плач". Не могла не опублікувати перші сторінки книги Олена Чернінька про те що що відбулося і зараз відбувається в Бахмуті. Знаєте, хоча я не була на війні, але у мене таке враження, те що описані в цій про Бахмут, про те як наші воїни з останніх сил намагаються відбити атаки ворогів, як відбувається евакуація поранених та цивільних і так далі. то все це знала і відчуваю, навіть не бувші на війні. Війна страшна річ. Я думками з тими, хто зараз на передовій, думками з матерями які втратили дітей, які потрапили у полон...

І зараз, коли розпочався Страсний тиждень, я відчуваю потребу читати саме такі книги. Я думала, що ці книги буде важко читати, буду переживати, плакати, але ні, я відчуваю лише світлий спокій, ніби сиджу оповідачки і вони розповідають якими були в дитинстві Михайло і Тарас, і з характеру, вдачі принципів і сили духу стає зрозуміло, чому вони одразу пішли на війну захищати Україну та родину. По іншому і не могло бути. Сподобалося також і пояснення дідуся, який пояснив Тарасові, що таке справжнє кохання. І Тарас вже знайшов своє кохання. Це лише перші 35 сторінки цих книг, а я вже стільки всього написала, що мені сподобалося в цих книг.

Дякую Вам пані Оленочко і пані Світланочко, що написали про таких Світлих Воїнів, як Михайло і Тарас. Ми завжди будемо пам'ятати, що вони пішли на війну, щоби захистити свою країну, рідних і щоби наші діти та внуки мали краще майбутнє у вільній Україні.🇺🇦 Світла пам'ять усім нашим захисникам, що загинули на війні...☦️ 🕯🙏 А тим хто далі веде боротьбу з ворогом, нехай д в усьому допомагає та захищає Бог. А рідним, сил, витримки та терпіння дочекатися їх повернення додому.🩵💛