• #архітектура
    Домініканський костел одне з найфотогенічніших місць Львова у будь-яку пору року. Зібрали про нього кілька цікавих фактів.

    1. Костел був зведений в XIII в. українським князем Левом Даниловичем для принцеси Констанції з Угорщини. У 1748 році його довелося демонтувати. На його місці з'явилося творіння талановитого архітектора Яна де Вітте, що був вихідцем з родини кам’янецьких вірмен та батьком Йозефа, чоловіка легендарної куртизанки Софії Вітт-Потоцької.

    2. На фасаді костела до наших днів зберігся напис «SOLI DEO HONOR ET GLORIA», що в перекладі означає «Богу єдиному честь і слава».

    3. Домініканський орден протягом століть був одним з найпотужніших католицьких орденів в Європі й до кінця 16 століття виконував головну роль європейської інквізиції. Про це свідчить навіть скульптура зліва за вікном: собака, що лежить на книзі, в пащі якого палаючий факел «вогнем віри, випалюваним єресь».

    4. З келіями костела пов’язана важлива подія: у 1707 році тут був підписаний договір про союз Росії із Польщею у війні проти Швеції.

    5. За радянських часів храм закрили і розмістили в ньому склад, як і в багатьох інших львівських святинях. Потім тут організували ще й музей історії релігії та атеїзму.
    #архітектура Домініканський костел одне з найфотогенічніших місць Львова у будь-яку пору року. Зібрали про нього кілька цікавих фактів. 1. Костел був зведений в XIII в. українським князем Левом Даниловичем для принцеси Констанції з Угорщини. У 1748 році його довелося демонтувати. На його місці з'явилося творіння талановитого архітектора Яна де Вітте, що був вихідцем з родини кам’янецьких вірмен та батьком Йозефа, чоловіка легендарної куртизанки Софії Вітт-Потоцької. 2. На фасаді костела до наших днів зберігся напис «SOLI DEO HONOR ET GLORIA», що в перекладі означає «Богу єдиному честь і слава». 3. Домініканський орден протягом століть був одним з найпотужніших католицьких орденів в Європі й до кінця 16 століття виконував головну роль європейської інквізиції. Про це свідчить навіть скульптура зліва за вікном: собака, що лежить на книзі, в пащі якого палаючий факел «вогнем віри, випалюваним єресь». 4. З келіями костела пов’язана важлива подія: у 1707 році тут був підписаний договір про союз Росії із Польщею у війні проти Швеції. 5. За радянських часів храм закрили і розмістили в ньому склад, як і в багатьох інших львівських святинях. Потім тут організували ще й музей історії релігії та атеїзму.
    Like
    Love
    2
    231views
  • #кіно
    Вийшов трейлер дебюту Павла Острікова "Ти — космос"
    Головний герой — далекобійник, що вижив після вибуху Землі й думає, що залишився останнім у всесвіті. Поки не виходить на зв’язок із француженкою. Остріков називає стрічку «історією про останнє кохання у всесвіті». У головних ролях — Володимир Кравчук і Леонід Попадько. Робота над фільмом тривала майже 10 років.

    Прем'єра 20-го листопада.


    #кіно Вийшов трейлер дебюту Павла Острікова "Ти — космос" Головний герой — далекобійник, що вижив після вибуху Землі й думає, що залишився останнім у всесвіті. Поки не виходить на зв’язок із француженкою. Остріков називає стрічку «історією про останнє кохання у всесвіті». У головних ролях — Володимир Кравчук і Леонід Попадько. Робота над фільмом тривала майже 10 років. Прем'єра 20-го листопада.
    Like
    Love
    2
    412views 10Plays
  • https://www.youtube.com/live/zqk2ch27WQU?si=E2X1CO5flqRSF2_1
    https://www.youtube.com/live/zqk2ch27WQU?si=E2X1CO5flqRSF2_1
    21views
  • 🥰 весна
    🥰 весна
    Like
    Love
    2
    338views
  • Наші хлопці з українського гурту "Циферблат" неймовірні - брати Даниїл і Валентин Лещинські та Федір Ходаков!🎵❤️🇺🇦
    Наші хлопці з українського гурту "Циферблат" неймовірні - брати Даниїл і Валентин Лещинські та Федір Ходаков!🎵❤️🇺🇦
    #музичні_новини #Eurovision2025 #Євробачення2025
    Ziferblat - Bird of pray (2025)
    Ziferblat - Диско-фанко (2023)
    Ziferblat - Вночі (2019)
    Like
    Love
    2
    97views
  • 19views
  • 65views
  • ЧОМУ ВАМ ТАК ОГИДНЕ УКРАЇНСЬКЕ?

    Не знаєш української - біда,
    Але для мене гірше, коли знаєш.
    І у державі, де іде війна
    Ворожою ще й досі розмовляєш.

    Чому? Не зрозумію я ніяк,
    Невже вам не болить за Україну?
    Чому "язик" убивць і посіпак
    Дорожчий вам за рідну, солов'їну?

    Робоче місце змушує людей
    Державною сьогодні розмовляти.
    Ото й усе. Навіть своїх дітей
    Не вчить любити рідну мову мати...

    Багато виправдовують себе,
    Що хлопці, котрі всіх нас захищають,
    Боронять Україну, й дотепер
    Російською спокійно розмовляють.

    Скажу вам так, що ви - то не вони!
    Не до навчань, коли орда стріляє.
    Вони зречуться вже після війни!
    У вас є час! Бажання лиш немає...

    Російську чую зі свого вікна,
    Затихли вибухи, не гупають снаряди.
    Прокиньтесь, люди! Досі йде війна!
    На сході й півдні досі луплять " гради".

    Невже патріотизму ні на грам?
    Чому все українське так огидне?
    Невже тоді дійти повинно вам,
    Аж коли кров на руки рідних бризне?

    Російське прищепили нам колись
    І ми жили. І нам було байдуже.
    Сьогодні ти ворожого зречись!
    Зречись, прошу! Благаю тебе, друже!

    Ми Україну мусим зберегти!
    Її нащадкам нашим передати!
    Тож переходь на українську ти!
    На цій землі вона має лунати!

    Нехай тобі не буде все одно!
    " Какая разніца ", - нехай тобі не буде!
    За кораблем російське все! На дно!
    Пишайтесь нашим, українським, люди!!!

    Слава Україні!!!

    Автор :© Віолета Кравченко Nezlamna Vi

    #не_знаєш_української_біда
    ЧОМУ ВАМ ТАК ОГИДНЕ УКРАЇНСЬКЕ? Не знаєш української - біда, Але для мене гірше, коли знаєш. І у державі, де іде війна Ворожою ще й досі розмовляєш. Чому? Не зрозумію я ніяк, Невже вам не болить за Україну? Чому "язик" убивць і посіпак Дорожчий вам за рідну, солов'їну? Робоче місце змушує людей Державною сьогодні розмовляти. Ото й усе. Навіть своїх дітей Не вчить любити рідну мову мати... Багато виправдовують себе, Що хлопці, котрі всіх нас захищають, Боронять Україну, й дотепер Російською спокійно розмовляють. Скажу вам так, що ви - то не вони! Не до навчань, коли орда стріляє. Вони зречуться вже після війни! У вас є час! Бажання лиш немає... Російську чую зі свого вікна, Затихли вибухи, не гупають снаряди. Прокиньтесь, люди! Досі йде війна! На сході й півдні досі луплять " гради". Невже патріотизму ні на грам? Чому все українське так огидне? Невже тоді дійти повинно вам, Аж коли кров на руки рідних бризне? Російське прищепили нам колись І ми жили. І нам було байдуже. Сьогодні ти ворожого зречись! Зречись, прошу! Благаю тебе, друже! Ми Україну мусим зберегти! Її нащадкам нашим передати! Тож переходь на українську ти! На цій землі вона має лунати! Нехай тобі не буде все одно! " Какая разніца ", - нехай тобі не буде! За кораблем російське все! На дно! Пишайтесь нашим, українським, люди!!! Слава Україні!!! Автор :© Віолета Кравченко Nezlamna Vi #не_знаєш_української_біда
    382views 1 Shares
  • #поезія
    Яке то диво — мати знов світанок,
    захований у росах поміж світу.
    І слухати, як стогне сонний ґанок,
    ховаючи хрущів в обіймах квіту.
    Яке то диво — ця весна бузкова,
    що гонить човен в черешнéві мрії.
    І срібний місяць, мов чиясь підкова,
    кривий та давній, сповнений надії...

    Яке то щастя — мати дім старенький,
    кота рудого, сад та капці з пухом,
    кавóвий кухлик, що лишивсь від неньки,
    з надщербленим од літ кумедним вухом...
    Яке то щастя — чути шелест вітру,
    збирати ябка, аґрус та горіхи.
    Наповнити зерном стару макітру
    скропивши медом, дітворі на втіху...

    Яка то розкіш — бути лиш собою,
    без силіконів, масок, декорацій.
    Любити світ. І прагнути спокóю,
    лишивши метушню та рій сенсацій...
    Яка то розкіш — споглядати небо,
    високе й чисте, мирне, з "баранцями".
    Забувши про "я знаю" і "так треба"
    життя спивати дрlбними ковтками...


    Людмила Галінська
    #поезія Яке то диво — мати знов світанок, захований у росах поміж світу. І слухати, як стогне сонний ґанок, ховаючи хрущів в обіймах квіту. Яке то диво — ця весна бузкова, що гонить човен в черешнéві мрії. І срібний місяць, мов чиясь підкова, кривий та давній, сповнений надії... Яке то щастя — мати дім старенький, кота рудого, сад та капці з пухом, кавóвий кухлик, що лишивсь від неньки, з надщербленим од літ кумедним вухом... Яке то щастя — чути шелест вітру, збирати ябка, аґрус та горіхи. Наповнити зерном стару макітру скропивши медом, дітворі на втіху... Яка то розкіш — бути лиш собою, без силіконів, масок, декорацій. Любити світ. І прагнути спокóю, лишивши метушню та рій сенсацій... Яка то розкіш — споглядати небо, високе й чисте, мирне, з "баранцями". Забувши про "я знаю" і "так треба" життя спивати дрlбними ковтками... Людмила Галінська
    Like
    1
    276views
  • 🥰Ситуація на трасі Київ -Чоп вчора. Рух автівок зупинився, поки поліцейський переводив через дорогу лебедів
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🥰Ситуація на трасі Київ -Чоп вчора. Рух автівок зупинився, поки поліцейський переводив через дорогу лебедів #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    137views 9Plays