ГАРМОНІЯ

Світло єдиного дня запалало навколо безмежно,
Мов би заграви весни, що торкаються серця вустами.
Скільки не дай, не згорить ця жаринка добра так бентежно,
Серце, що щастям живе, не боїться зимової драми.

Руки простерті в пітьмі відгук знайдуть у небі далеко,
Вогнище згасне в грозі, та зостанеться іскра у слові.
Навіть коли ворожба у повітрі дає небезпеку —
Добрість надії завжди виростає у крихтах любові.

Щастя, мов стиглий гранат, розділи зерна — кожному стане,
Сонце ж не менше дає, в час коли нас по черзі торкає.
Вогник у слові живе, у веселощах та у пошані,
В згадці, що в серці сидить, світлячком по природі літає.

Щастя не просить відплат, витрачає себе обережно,
Прагне лише тих широт, де відкрито для нього серденько.
Сотні сердець заіскрять від одного заряду безмежно.
Радість, мов полум'я, знов виростає доволі швиденько.

Доки на світі є той люд, котрий не боїться любові,
Доти не гасне свіча наша навіть у чорну годину.
Промінь, що з серця іде, він долає похмурість у слові,
І повертає нам все єство, що із нас робить людину.

Мирослав Манюк
30.07.2025

#думки

..Життя... Часом воно щось у нас відбирає, а потім, щось дає натомість...
І так триває роками...
Іноді ми з посмішкою згадуємо про те, як мріяли про щось... це було багато років тому... і в той момент ми вважали, що не зможемо жити без чогось, або без когось...
Однак ми переросли це...
Намагаймося приймати з вдячністю всі повороти нашої долі, навіть якщо іноді нас лякає невідомість...
Часом черговий розділ книги "Нашого життя" не має заголовка... він з'являється лише пізніше...

Його батько є учасником Революції гідності та ветераном АТО, а також захисником України з перших днів повномасштабного вторгнення (захищав Київ під час наступу РФ, далі служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу).

Успіх — це коли щодня стаєш кращим, ніж учора.

✍️Дозвольте собі дихати... навіть у найважчі часи...

Адже ніхто не поверне нам наші, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят...
Зустрічати світанки та проводити захід сонця. Насолоджуватися чашкою кави.
Жити щодня, як уперше. Втім, і як останнє теж.
Чернетки немає, переграти не вийде.
Чому б не вчитися дихати трішки глибше...
Усміхатися трохи більше...
Радіти навіть дрібниці...
І постійно нагадувати собі про щастя, яке живе всередині кожного з нас...

Відео з тренувань із італійського Лівінго 🇮🇹Тут українські біатлоністки, члени збірної України, відпрацьовують влучність
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#поезія
Відцвітає липа. Журяться троянди.
Пахне червень вишнями, джемом та компотами
Сушиться чар-зілля в затінку веранди,
цвіркуни замріяно бавлять літо нотами...
Лагідно гойдається вітер в сонних дзвониках.,
в полі конюшина віддає меди.
Плавають спустошено на небесних човниках
білі диво-пір'ячка . І сопуть сади...
Млосно так і гàряче. Крутяться метелики.
Бог малює пензликом в хмарах темний ліс.
Тішаться і чубляться в вишині ангелики,
сонце перекочують на Чумацький віз...

Відцвітає липа. Журяться троянди.
Пахне червень грозами, медом бузини.
Котиться з-за лісу на куток веранди
перша громовиця. Втихли цвіркуни...

Людмила Галінська