Українська
English
#поезія
Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях
прозорих, спокійних, по-літньому теплих.
Занурилась в них та враз думку зловила,
що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі.
Стук серця твого – наче плюскіт прибою.
В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно.
Душа, наче пледом, сповита тобою.
Та щастя – це ж просто й так близько, наземно.
Торкаюсь, обличчя, грудей і те море -
уже по артеріях, венах… бурхливо.
Змішалось усе: і метелики, й зорі…
Та щастя – це ж просто й це так надважливо.
І тихе Люблю, наче сонячне плесо,
що золотом щирим розлилось по морі,
даруючи серцю мелодію весен...
Та щастя – це ж просто. Це подих любові.
Рима Елбур
Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях
прозорих, спокійних, по-літньому теплих.
Занурилась в них та враз думку зловила,
що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі.
Стук серця твого – наче плюскіт прибою.
В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно.
Душа, наче пледом, сповита тобою.
Та щастя – це ж просто й так близько, наземно.
Торкаюсь, обличчя, грудей і те море -
уже по артеріях, венах… бурхливо.
Змішалось усе: і метелики, й зорі…
Та щастя – це ж просто й це так надважливо.
І тихе Люблю, наче сонячне плесо,
що золотом щирим розлилось по морі,
даруючи серцю мелодію весен...
Та щастя – це ж просто. Це подих любові.
Рима Елбур
#поезія
Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях
прозорих, спокійних, по-літньому теплих.
Занурилась в них та враз думку зловила,
що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі.
Стук серця твого – наче плюскіт прибою.
В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно.
Душа, наче пледом, сповита тобою.
Та щастя – це ж просто й так близько, наземно.
Торкаюсь, обличчя, грудей і те море -
уже по артеріях, венах… бурхливо.
Змішалось усе: і метелики, й зорі…
Та щастя – це ж просто й це так надважливо.
І тихе Люблю, наче сонячне плесо,
що золотом щирим розлилось по морі,
даруючи серцю мелодію весен...
Та щастя – це ж просто. Це подих любові.
Рима Елбур
725переглядів
