#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Із крові й попелу” Дженніфер Арментраут
Видавництво BookChef

Ця книга є одним з найбільших почекунів на моїх полицях, але коли вона мені випала у челенджі на січень, я була трохи не в захваті. Не знаю, чому, але я не дуже хотіла новий фентезі-світ. І Єзус Марія Цариця Небесна, якою ж дурепою я була, коли відмовлялася брати її до рук! Бо вона просто прекрасна!!

Пенеллафі, або Маківка, у цьому світі - єбєйша панянка. Вона Діва, Обрана богами, готується до надважливого релігійного ритуалу. Але попри усі преференції, які мав би передбачати її статус, вона живе напрочуд обмеженим життям: їй нікуди не можна, все заборонено, а опікується нею просто катастрофічна мразота (на жаль, навіть не одна; на щастя, їх буде покарано).

Вона разочок дозволила собі сьорбнути свободи, та й те під маскою, - і наткнулася на Гоука, широко відому у вузьких колах хлопа розкішної зовнішності. Ну і трошки побешкетувала, іф ю ноу, вот ай мін. Але потім Гоука раптово зробили її охоронцем. І тепер він має оберігати її від усіх негараздів, і в тому числі від заколотників, які загрожують державі.

Не знаю, чи зацікавила я вас описом сюжету хоч трохи, але двома абзацами я буквально подряпала один з шарів. Бо тут насправді дофіга подій, цікавих ліній, тонкощів світоустрою (тут ми дізнаємося не все, але значну частину так), і все дуже гарно написано. Світоустрій оригінальний, мені сподобався. Взагалі я читала і кайфувала так, як коли читала вперше Сару Маас. Коли перед тобою відкривається новий фентезійний світ на багато томів, і ти відчуваєш, що буде достобіса двіжу, персонажів і неймовірна любовна лінія))

Я у шаленому захваті, і у мене великі очікування від продовження!

#тварини
Фотограф зняв неймовірні кадри.
Білка-ніндзя робить приголомшливий стрибок.

Якщо ви не читали "Буранний полустанок" Чингіза Айтматова, то подивіться, хоча б, фільм "Манкурт". В основі сценарію одна з легенд, яка розказана у романі Айтматова. Чому я згадав сьогодні саме цей сюжет?

Я щодня спостерігаю, як сохне під палючим сонцем шапочка з сирої верблюжої шкіри, яку одягли кожному роZZіянину та їхнім "воздихатєлям ждунам"в Україні...
Сохнуча шкіра так стисла їхні мізки, що вони, збожеволівши, рідну матір перестали впізнавати. Дивні метафори? Почитайте, подивіться, подумайте...

Термін "манкурт" походить із роману Чингиза Айтматова "І понад вік триває мить" , де описується жорстока практика перетворення людей на манкуртів, які забули свою ідентичність і коріння через катування та психологічний тиск. У романі йдеться про те, як полонені стали нездатними пам'ятати своїх батьків та предків, вони ігнорують свою культуру й просто виконують вказівки своїх нових господарів.

Манкурт не знає, хто він, з якого роду та племені, не знає свого імені, не пам’ятає свого дитинства, батька і матір. Манкурт не усвідомлює себе людьскою істотою. Позбавлений розуміння власного "Я".
Манкурт з точки зору його "хазяїна" володів низкою переваг. Він є еквівалентом безмовній істоті, а отже, абсолютно покірним і безпечним. Він ніколи не думає про те, щоб втекти. Для будь -якого власника рабів найгірше - це повстання рабів. Кожен раб потенційно бунтівник. Манкурт є єдиним винятком у своєму роді - він є принципово чужий мотивам заколоту та непокори. Він не знає таких пристрастей. І тому не має необхідності охороняти його, утримувати охорону, та ще більше підозрювати у таємних планах. Манкурт, як собака, визнає лише своїх власників. З іншими він не вступає у спілкування. Усі його думки лиш про одне, про непомірне насичення утроби. Він не знає інших турбот. Але довірене завдання виконує сліпо, старанно, невпинно. Манкуртів зазвичай примушують робити найбільш брудну та важку роботу, або ж призначають на найнудніші, болісні заняття, що вимагають "тупого" терпіння.
Він один замінить багатьох (розумних) робітників.
Потрібно лише поставляти йому їжу, він постійно буде виконувати накази свого господаря, і взимку і влітку, не обтяжений думками і не скаржачись на негаразди. Накази власника для манкурта є перш за все... Для себе, крім їжі та обносків (свого господаря) йому ні чого не потрібно, він нічого не вимагає ...

Цей образ манкурта став метафорою для опису процесів асиміляції і втрати національної ідентичності, що, як і раніше, є актуальними в багатьох суспільствах. Тож термін "манкурт" використовується не лише в контексті киргизької або центральноазійської культур, але й розглядається в більш широкому контексті збереження культурної спадщини та ідентичності і у нас в Україні.

P.S Побачивши цю нотатку або навіть прочитавши її, ви залишитеся наодинці зі своїми думками. Але не варто корчити із себе гордого інтелектуала, який лише один зможе зрозуміти глибину думки з цієї замітки. Тут нема екстремізму. Моя публікація продиктована виключно інформативним донесенням , про "людей" та їхню гідність.
Звичайно, якщо ви пам'ятаєте, що це таке?

✍️ 21.04 2025

🚵 Українські велоспортсмени вдало виступили на міжнародних стартах з маунтенбайку

✅ У Хорватії 🇭🇷відбулися перегони класу C1 у олімпійському кроскантрі.

🥈 Марія Кушко фінішувала другою серед юніорок. У цій же категорії 4-ю стала Ольга Кучер.

🥈 У віковій групі U-17 срібло здобула Анна Самборська.

4️⃣ Четверте місце серед чоловіків посів Дмитро Тітаренко, а у віковій групі до 17 років - Іван Чорногор.

📌 Дві українки змагалися у Бельгії🇧🇪 на перегонах у кроскантрі-шортреку.

🥈 Срібло цих перегонів здобула Марія Сухопалова.

4️⃣ Мар'я Шерстюк фінішувала четвертою.
#world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport