#поезія
Мабуть, тиждень розділений, в хутро вдягаються промені,
Перекручують сутінки, як перехрестя шляхи.
Понеділками втілені ранки пробуджені – втомлені,
Поневолені розкладом і від повітря легкі.
Вибухають у посмішці, кроєні наче по розміру,
Вибігають босоніж, стерню огорнувши у плед.
Все каміння тверде розпадається й сиплеться в озеро,
І звучить, і хвилює, хвилюється, й хвилями плеск.
Перебіжчиком чемним – порушником руху і простору –
В лабіринтах садів і каміння ховається час,
Що багато віків до сьогодні придуманий – створений –
І цвяхами до серця прикріплений – саме для нас.
І не силою треба кришити розгублені камені,
Тільки ззовні вони незворушні та ніби цупкі,
Мінерали й породи гірські між піщинами ранені,
І у кожного каменя в серці – забиті цвяхи.
Оксана Мовчан
#поезія
Мабуть, тиждень розділений, в хутро вдягаються промені,
Перекручують сутінки, як перехрестя шляхи.
Понеділками втілені ранки пробуджені – втомлені,
Поневолені розкладом і від повітря легкі.
Вибухають у посмішці, кроєні наче по розміру,
Вибігають босоніж, стерню огорнувши у плед.
Все каміння тверде розпадається й сиплеться в озеро,
І звучить, і хвилює, хвилюється, й хвилями плеск.
Перебіжчиком чемним – порушником руху і простору –
В лабіринтах садів і каміння ховається час,
Що багато віків до сьогодні придуманий – створений –
І цвяхами до серця прикріплений – саме для нас.
І не силою треба кришити розгублені камені,
Тільки ззовні вони незворушні та ніби цупкі,
Мінерали й породи гірські між піщинами ранені,
І у кожного каменя в серці – забиті цвяхи.
Оксана Мовчан
Українська
English
