#дати #свята
HumanLight: Світло розуму та доброти у розпал зими 🕯️🤝
23 грудня світ відзначає HumanLight — сучасне гуманістичне свято, яке було започатковане у 2001 році в США. Воно створене для людей, які не сповідують традиційних релігій, але відчувають потребу зібратися разом у період зимового сонцестояння, щоб відсвяткувати людські цінності, розум та співчуття 🌍.

Філософія свята: Світло всередині нас ✨

Назва свята поєднує слова «Human» (людина) та «Light» (світло). Ідея полягає в тому, що джерелом «світла» в нашому світі є не надприродні сили, а самі люди — через свої добрі вчинки, наукові відкриття та підтримку одне одного. HumanLight акцентує увагу на позитивному баченні майбутнього, яке ми будуємо власними руками 🛠️.

Основні цінності HumanLight 💎

Свято базується на трьох «китах» гуманізму:
Розум та наука: Повага до знань та критичного мислення, які допомагають нам розуміти світ 🧠.
Співчуття: Турбота про ближніх, волонтерство та активна допомога тим, хто цього потребує ❤️.
Надія: Віра в те, що спільними зусиллями ми можемо зробити планету кращим місцем для життя 🌿.

Як відзначають цей день? 🕯️

Оскільки свято не має суворих догм, кожен відзначає його по-своєму:
Запалювання свічок: Часто запалюють три свічки, що символізують Розум, Співчуття та Надію 🕯️🕯️🕯️.
Спільні вечері: Друзі та родини збираються за святковим столом, щоб обговорити досягнення людства за минулий рік.
Благодійність: Це ідеальний час для пожертвувань у наукові фонди, екологічні організації або допомоги локальним громадам 🎁.
Освіта: Проведення лекцій або читання книг, що надихають на нові звершення.

Чому це важливо сьогодні? 🇺🇦

У часи випробувань, які зараз переживає Україна, принципи гуманізму набувають особливого значення. Це день, щоб згадати про силу людської солідарності, про волонтерів, які стали «світлом» для тисяч людей, та про незламність духу, що тримається на вірі в людину та справедливість 🇺🇦✨.
HumanLight нагадує нам: навіть у найнайпохмуріші зимові дні ми самі здатні запалити світло, яке зігріє оточуючих.

#дати #свята
Свята стійкість: День пам'яті десяти мучеників Критських ☦️📜
23 грудня (за новоюліанським календарем) церква вшановує пам'ять десяти святих мучеників, які постраждали за віру на острові Крит у III столітті. Їхній подвиг став символом незламності духу перед обличчям жорстоких випробувань епохи гонінь імператора Декія 🏛️.

Хто ці герої віри? 👥

Це були чоловіки з різних міст Криту: Феодул, Сатурнін, Євпор, Геласій, Євтихіан, Зотик, Помпій, Агафопус, Базилід та Еварест. Попри різне походження, їх об’єднала спільна мета — зберегти вірність своїм переконанням у час, коли за це карали смертю 🛡️.

30 днів катувань ⏳

За наказом правителя острова, мучеників протягом тридцяти днів піддавали неймовірним випробуванням та публічним приниженням. Від них вимагали лише одного — принести жертву язичницьким богам та зректися своїх ідеалів. Однак, за свідченнями літописів, жоден з десяти не похитнувся, підтримуючи один одного молитвами та словом 🤝.

Подвиг на Критському суді ⚖️

Під час остаточного суду, коли їм запропонували свободу в обмін на зраду, святі відповіли, що готові прийняти будь-які муки заради істини. Вони були страчені мечем, але їхня мужність справила таке глибоке враження на свідків, що багато хто з присутніх згодом сам переглянув власні погляди на життя та віру 🕊️.

Значення свята 🕯️

День десяти мучеників Критських — це не лише про релігійну традицію, а й про:
Єдність у боротьбі: Приклад того, як спільна підтримка допомагає вистояти у найскладніші часи.
Силу переконань: Нагадування, що внутрішня свобода часто важить більше за фізичне життя.
Тяглість історії: Культ цих святих був надзвичайно популярним і на українських землях, де їх вважали покровителями стійкості та мужності .

У народному календарі цей день вважався часом для духовного очищення перед великим святом Різдва, коли важливо згадати про тих, хто прокладав шлях до світла через терни випробувань ✨.

📷2014 рік
Молодий, 24-річний Ентоні Джошуа в тренувальному таборі Володимира Кличка.
Тоді він допомагав нашому чемпіону в підготовці до бою проти Кубрата Пулєва — був його одним із спаринг партнерів.
Минуло 11 років — і історія зробила коло.
Тепер Джошуа вже перебуває в таборі ще одного українського чемпіона — Олександра Усика. В якому вже йому допомагають у підготовці до поєдинку з Джейком Полом. Український тренер Єгор Голуб і тренер Олександра з фізичної підготовки поляк Якуб Хицький.
Бокс уміє красиво поєднувати епохи🔥
Джерело - Ukrainian Boxing School
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

🤝🇺🇦НЕСКОРЕНИЙ! Наш Захисник Захар Бірюков — людина, у серці якої живе справжня міць. Його характер — зі сталі, його погляд — спокійний і впевнений, а почуття гумору навіть у найважчі моменти стало бронею. Він не просто вижив, а став прикладом незламності.
💪 Народився 1988 року на Житомирщині. До війни працював у «Київпастрансі». У 2015 році пішов добровольцем на фронт. Після навчання приєднався до 73-го морського центру Сил спеціальних операцій. У липні 2021 року вийшов у запас, але спокій тривав недовго.
👉 З перших днів повномасштабного вторгнення Захар знову став до лав захисників. Під час виконання бойового завдання, керуючи безпілотником, отримав важке поранення — вибух дрона, начиненого тротилом, забрав частину його тіла, але не зламав дух.
Після довгих місяців лікування та реабілітації Захар опанував протези й став важливою частиною команди Superhumans Center Львів. Тут він щодня підтримує нових пацієнтів, допомагає їм зробити перші кроки — не лише фізично, а й душею.
Його історія — це справжній доказ, що справжню силу неможливо знищити.
Бо навіть після вибухів, втрат і болю — світло в його очах продовжує надихати інших.
Справжній воїн. Справжня Людина.
Слава Герою України! 💛💙
#Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #постаті
Григорій Кочур: Майстер золотого слова та лицар духу 📖🖋️
23 грудня 1925 року народився Григорій Кочур — постать, яка стала справжнім мостом між українською культурою та світовою літературою. Видатний перекладач, поет та літературознавець, він став живою легендою, чиє ім'я асоціюється з феноменальною ерудицією та незламністю перед обличчям тоталітаризму.

Інтелектуальний всесвіт в одній людині 🌍

Григорій Кочур знав близько 30 іноземних мов. Завдяки його таланту українською зазвучали шедеври світової класики від античності до сучасності. Він перекладав з англійської, французької, німецької, італійської, польської, чеської та багатьох інших мов. Шекспір, Верлен, Бодлер, Гейне — всі вони стали частиною українського культурного простору завдяки його філігранній праці 🏛️.

Ірпінський університет 🏠

Після повернення з таборів ГУЛАГу (де він відбув 10 років за «український націоналізм»), Кочур оселився в Ірпені під Києвом. Його будинок став справжнім духовним центром для «шістдесятників». Тут збиралися Ліна Костенко, Іван Світличний, Василь Стус та багато інших. Це місце називали «Ірпінським університетом», адже Кочур не лише ділився книгами, а й формував світогляд цілого покоління інтелектуалів 🧠.

Незламність під тиском репресій ⛓️

У 1973 році, під час чергової хвилі переслідувань української інтелігенції, Кочура виключили зі Спілки письменників. Йому заборонили публікуватися на довгі 15 років. Це була спроба «заморозити» його творчість, але він продовжував працювати «в стіл», зберігаючи чистоту та високий стандарт українського перекладу ❄️.

Тріумф справедливості 🏆

Лише в часи перебудови та з відновленням незалежності України ім'я майстра було повністю реабілітоване.
У 1995 році він став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (посмертно).
Його праця довела: українська мова є абсолютно повноцінною і здатною передати найскладніші нюанси світової поезії 🌟.

Григорій Кочур залишив по собі не просто тексти, а високу планку інтелектуальної чесності. Він навчив нас, що справжнє Слово не знає кордонів і не боїться жодних заборон.

ПІДКОРЮВАЧІ ВЕРШИН
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

Японський футбольний клуб 🔥🇯🇵 "Фукусіма Юнайтед" підписала 58-річного Кадзуйосі Міуру! 🤯
👉 Японець проведе свій 41-й сезон на професійному рівні та грає у футбол з 1986 року.
#World_Football #футбол_football #Brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

У 1942 році офіцер Вермахту Альберт Баттель побачив вантажівки СС, що прямували до єврейського гетто, аби депортувати звідти сотні людей. Він перегородив міст озброєними солдатами й просто сказав: «Сьогодні — ні». Те, що сталося далі, змінило все.
Літня спека тиснула на Перемишль, наче її неможливо було витримати.
Німецькі прапори безсило висіли на кожній будівлі. Єврейський квартал уже багато місяців був оточений колючим дротом. І всі чудово знали, що насправді означає «переселення».
Альберт Баттель стояв того ранку на мосту через Сян, спостерігаючи, як наближається колона СС. Вантажівка за вантажівкою, двигуни ревіли, наближаючись прямо до гетто.
Йому було сорок дев’ять. Юрист до війни. Офіцер Вермахту, що зазвичай виконував накази і не висовувався.
Але цього дня в ньому щось зламалося.
Коли перша вантажівка під’їхала до мосту, Баттель підняв руку. Його солдати опустили шлагбаум.
«Міст закритий», — сказав він офіцеру СС.
Обличчя того почервоніло. «На якій підставі?»
«На моїй».
У Баттеля не було жодних підстав так діяти. Абсолютно жодних. Він зупиняв виконання офіційного наказу власного уряду.
Але він залишився на місці. І його солдати — теж.
Офіцер СС кричав, погрожував, вимагав пропустити.
Баттель не зрушив.
«Будь-хто, хто спробує перейти, буде заарештований», — спокійно сказав він.
Уявити цей момент майже неможливо. Тиша, що мала опуститися на міст. Колона СС із працюючими двигунами, заблокована німецькими ж солдатами, які направили зброю на інших німецьких солдатів.
Командиру СС нічого не залишалося. Він наказав вантажівкам розвертатися.
Але Баттель на цьому не зупинився.
Він сам сів у військову вантажівку й поїхав у гетто. У самісіньке серце того, що всі називали «єврейським кварталом».
Сім’ї сиділи по домах, чекаючи. Знаючи. Матері притискали дітей. Старі дивилися у вікна.
Баттель почав стукати у двері.
«Сідайте у вантажівку, — казав він. — Зараз».
Він завантажував десятки людей у машини Вермахту. Дідусів і бабусь, які ледве ходили. Матерів із немовлятами. Дітей, що трималися за іграшки, яких більше ніколи не побачать.
Він привіз їх до казарм Вермахту. Нагодував. Поставив охорону, щоб їх захистити.
Годинами він вивозив єврейські сім’ї з гетто під приводом «військової необхідності».
Щохвилини він ризикував бути розстріляним за зраду.
Кожне рішення могло стати останнім.
Але до ночі десятки людей, які мали б бути у вагонах смерті, спали в ліжках німецьких солдатів.
Новина вдарила по Берліну, як грім.
Генріх Гіммлер особисто заніс ім’я Баттеля до своїх картотек. Він назвав його дії «недопустимим братанням з євреями».
Його занесли в чорний список нацистської партії. Розпочали процедуру військового трибуналу. Зруйнували його кар’єру.
Баттель ніколи не вибачився. Жодного разу.
Коли хвороба змусила його залишити службу, він повернувся додому — до зруйнованого життя — але без тіні жалю.
Після війни вижилі почали його шукати. «Офіцер, який нас врятував», — казали вони. «Німець, який сказав „ні“».
У 1963 році Ізраїль вшанував Альберта Баттеля званням Праведника народів світу — найвищою нагородою для неєвреїв, які ризикували всім, аби рятувати євреїв.
Він не дожив, щоб дізнатися про це. Баттель помер у 1952 році, забутий у Німеччині, що відбудовувалася.
Він не написав жодної книги про той день. Не давав інтерв’ю. Не шукав слави.
Але те, що він зробив на тому мосту, доводить дуже важливу істину.
Сміливість — це не відсутність страху. Це вміння дивитися в обличчя неможливому й казати: «Мені байдуже».
Це коли одна людина вирішує, що накази не варті більше, ніж людські життя.
Це вміння підняти голову, коли всі інші її опускають.
У світі, що здавався безнадійно зламаним, Альберт Баттель показав, що людяність може перемогти.
Навіть якщо на тобі неправильна форма.
Навіть якщо ти стоїш абсолютно сам.
І іноді цього достатньо, щоб змінити все.
Один міст.
Один офіцер.
Одне слово: «ні».

#ранок #вівторок #зима #жінка #світ

ЧУДОВЕ ВИКОНАННЯ
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news