Ліс пам’яті

У тому світі пам’ять була тяжкою. Її носили, як каміння в кишенях, як невидимі наплічники з мокрого піску. Але технології навчилися рятувати від болю: спогади можна було вирізати й посадити. Люди приходили до спеціальних садівників, які зчитували образи, очищали їх і закладали в землю, де вони проростали деревами. Кожне дерево — це одна пам’ять. І що сильніша емоція — то вища крона, глибші корені.

Лука жив сам, на окраїні міста, у будинку, де вітер знав кожну шпарину. Він не позбувався своїх спогадів, хоча його друзі давно це зробили. "Люди стають легшими", — казали вони. Але Лука знав: пам’ять — не лише тягар, а й компас.

Одного ранку він ішов уздовж пагорба і побачив стежку, якої раніше не було. Вона вела вглиб лісу, де дерева росли надто щільно, а повітря пахло мохом і… сльозами? Лука ступив під зелений купол, і щось дивне відбулося: йому почало здаватися, що він знає ці дерева.

Одне дерево тремтіло, хоча не було вітру. Він торкнувся кори — і побачив жінку, яка прощалася з сином на вокзалі. Це була чужа пам’ять. Далі — ще одне дерево: чоловік, який відпускає руку коханої в лікарняному коридорі. Далі — дівчина, яка ховає листа в пляшці і кидає в річку. Лука ішов усе глибше.

Це був дикий ліс пам’яті. Забутий, залишений, без міток і догляду. Сюди не приходили. Люди позбувалися своїх спогадів — і більше ніколи не повертались. А дерева росли, чекали.

Раптом він побачив щось незвичне: сухе дерево серед повного цвіту. Він доторкнувся — і побачив себе. Хлопчик у синій куртці, що кричить мамі: "Я тебе ненавиджу!" — а потім тиша. Порожній дім. Самотній стіл. Це була його пам’ять. Але він ніколи її не садив.

— Хтось посадив її за мене… — подумав Лука.

Він провів у лісі кілька днів. Почав повертати те, що було забуте. Сидів під деревами й слухав, як вони шумлять зітханнями, обіцянками, болями. Він не хотів втекти. Він хотів зібрати ліс назад у себе.

Коли Лука вийшов із хащі, його погляд змінився. Він ніс у собі не лише спогади — він ніс частину лісу. І тепер знав, що буде садити нові дерева не щоб забути — а щоб пам’ятати правильно.

Корона 👑

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО БОКСУ
🥊 Коли бокс був найбільшим шоу на Землі
Перший бій у важкій вазі між Джеком Демпсі та Джином Тунні в 1926 році побачили 120 557 уболівальників, що зробило його найбільшим за кількістю глядачів у історії боксу.
Кінцевий виторг склав майже 1,9 мільйона доларів — неймовірна сума майже 100 років тому.
Придивіться уважно до цього зображення.
Вболівальники заповнили всі місця від кута до кута.
Ніяких телефонів. Ніяких екранів. Ніяких відволікаючих факторів.
Лише чисте очікування найбільшого бою епохи.
Це був не просто боксерський поєдинок — це була глобальна подія.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Рекордний призовий фонд «Вімблдону» 2025 – £53,5 млн

Загальний призовий фонд цьогорічного тенісного турніру «Вімблдону» зріс на 7% – до рекордних £53,5 млн.

Як повідомив Всеанглійський клуб лаун-тенісу (AELTC), торік призовий фонд становив £50 млн, а ще у 2015 році – £26,5 млн. Таким чином, за десятиліття сума подвоїлася.

Минулого року Карлос Алькарас та Барбора Крейчикова здобули по £2,7 млн за перемоги в одиночних розрядах серед чоловіків і жінок відповідно. У 2025 році чемпіони отримають вже по £3 млн – це зростання на 11%, і це найбільша сума серед усіх турнірів «Великого шолома».
#world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport