• 🇺🇦 Вишиванки з окупованих територій — символ незламності України

    Вони — символ української ідентичності, яку не здолати. Це відео — про вишиванки з тимчасово окупованих українських земель. Про візерунки, що зберігають пам’ять і силу рідної землі, попри тимчасову окупацію.
    Бо культура — це наша зброя.

    📹 Спецпроєкт Укрінформу до Всесвітнього дня вишиванки реалізовано за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій та у співпраці з Офісом підтримки відновлення, який реалізує ЮНЕСКО та імплементує Громадська спілка «Фонд підтримки реформ в Україні» та Національного музею народної архітектури та побуту України.
    🇺🇦 Вишиванки з окупованих територій — символ незламності України Вони — символ української ідентичності, яку не здолати. Це відео — про вишиванки з тимчасово окупованих українських земель. Про візерунки, що зберігають пам’ять і силу рідної землі, попри тимчасову окупацію. Бо культура — це наша зброя. 📹 Спецпроєкт Укрінформу до Всесвітнього дня вишиванки реалізовано за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій та у співпраці з Офісом підтримки відновлення, який реалізує ЮНЕСКО та імплементує Громадська спілка «Фонд підтримки реформ в Україні» та Національного музею народної архітектури та побуту України.
    Love
    Like
    6
    525views 23Plays
  • ГОЛЛІВУД?🎥 ТА НІ - ПРОСТО МАТІНКА ПРИРОДА🌊
    Правда про справжній ПОТОП. Соцмережі полюбляють ототожнювати біблійський апокаліптичний потоп з чорноморським «проривом Босфору». Але якщо чесно, набагато реальнішою «біблійною катастрофою» був інший сюжет - подія 8,2 тис. років тому.   Подія 8,2 тис. років тому: холодний апокаліпсис На тлі «чорноморської трансгресії» є подія, яка за своїми...
    1Kviews
  • Швидкий світанок

    Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху.

    Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати.

    Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати.

    Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала:
    — А ми повернемось?
    — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки.

    Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась:
    — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас.

    Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім.
    — Усі?
    — Усі.

    І поїхали.

    Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш.

    Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла:
    — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени?
    — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину.
    — І було добре, що заблукали.

    Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась.
    — А в новому місці є ліс?
    — Є, — сказав тато. — І озеро.
    — І гойдалки?
    — Обов’язково.

    Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому.

    Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію.

    Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо.

    Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.
    Швидкий світанок Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху. Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати. Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати. Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала: — А ми повернемось? — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки. Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась: — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас. Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім. — Усі? — Усі. І поїхали. Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш. Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла: — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени? — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину. — І було добре, що заблукали. Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась. — А в новому місці є ліс? — Є, — сказав тато. — І озеро. — І гойдалки? — Обов’язково. Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому. Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію. Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо. Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.
    Like
    1
    1Kviews
  • Залишки БПЛА влучили у столичне виробниче підприємство. Без постраждалих.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    Залишки БПЛА влучили у столичне виробниче підприємство. Без постраждалих. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    158views 0Plays
  • https://youtu.be/pIXNXxLc4uY?si=j3VD1QgpjDSL9ahL
    https://youtu.be/pIXNXxLc4uY?si=j3VD1QgpjDSL9ahL
    46views
  • Ого, маємо для вас круту новину!

    Відтепер у Fankolo до одного допису можна додати до 10 аудіозаписів! 🎧🔥
    Хочеш поділитися улюбленими треками, записати підбірку смішних фраз або декілька частин аудіокниги? Тепер це реально!

    #новини #оновлення #музика #плейлисти #списки_відтворення #аудіо
    Ого, маємо для вас круту новину! Відтепер у Fankolo до одного допису можна додати до 10 аудіозаписів! 🎧🔥 Хочеш поділитися улюбленими треками, записати підбірку смішних фраз або декілька частин аудіокниги? Тепер це реально! #новини #оновлення #музика #плейлисти #списки_відтворення #аудіо
    Like
    Love
    Congratulation
    19
    16comments 2Kviews 1 Shares
  • Коли ворог обстрілює медичні пункти, рішення одне — йти під землю. Укрінформ відзняв перший у світі підземний шпиталь для передової, створений «Сталевим фронтом» Ріната Ахметова:

    ➔ Компактне розміщення під землею: операційні зали, реанімація, лабораторія, генераторна.
    ➔ Стійкість до мінометних обстрілів і ударів фугасів.
    ➔ Система запасних виходів для евакуації у разі руйнування.
    ➔ Повна готовність працювати в умовах будь-якої бойової ситуації.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    Коли ворог обстрілює медичні пункти, рішення одне — йти під землю. Укрінформ відзняв перший у світі підземний шпиталь для передової, створений «Сталевим фронтом» Ріната Ахметова: ➔ Компактне розміщення під землею: операційні зали, реанімація, лабораторія, генераторна. ➔ Стійкість до мінометних обстрілів і ударів фугасів. ➔ Система запасних виходів для евакуації у разі руйнування. ➔ Повна готовність працювати в умовах будь-якої бойової ситуації. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    486views
  • 141views
  • Яскравий та інтригуючий поєдинок: Дерн і Жандіроба визначили чемпіонку UFC у мінімальній вазі 💪🏻

    В Абу-Дабі відбувається турнір UFC 321. В одному з головних боїв вечора зійшлися американка Маккензі Дерн (16-5) і бразилійка Вірна Жандіроба (22-4) 👊🏻

    За підсумками 5 раундів перемогу віддали саме Маккензі 🔝
    #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Яскравий та інтригуючий поєдинок: Дерн і Жандіроба визначили чемпіонку UFC у мінімальній вазі 💪🏻 В Абу-Дабі відбувається турнір UFC 321. В одному з головних боїв вечора зійшлися американка Маккензі Дерн (16-5) і бразилійка Вірна Жандіроба (22-4) 👊🏻 За підсумками 5 раундів перемогу віддали саме Маккензі 🔝 #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    53views
  • Ранок 8 жовтня 2022 року українці запам’ятали назавжди. Новина про перший удар по Кримському мосту від СБУ викликала хвилю справжнього національного піднесення.
    Потужність вибуху – 21 тонна в тротиловому еквіваленті – перетворила міст на аварійну конструкцію. Тоді ворог втратив основний шлях для постачання зброї та боєприпасів на південь України.
    Але це був тільки початок. Як сказав Голова СБУ Василь Малюк: «Бог любить трійцю», і виконав свою обіцянку. 17 липня 2023 року Служба безпеки здійснила другу атаку на Кримський міст морськими дронами “Sea Baby”, а 3 червня 2025 року – підводними вибухами пошкодила опори мосту!
    Ранок 8 жовтня 2022 року українці запам’ятали назавжди. Новина про перший удар по Кримському мосту від СБУ викликала хвилю справжнього національного піднесення. Потужність вибуху – 21 тонна в тротиловому еквіваленті – перетворила міст на аварійну конструкцію. Тоді ворог втратив основний шлях для постачання зброї та боєприпасів на південь України. Але це був тільки початок. Як сказав Голова СБУ Василь Малюк: «Бог любить трійцю», і виконав свою обіцянку. 17 липня 2023 року Служба безпеки здійснила другу атаку на Кримський міст морськими дронами “Sea Baby”, а 3 червня 2025 року – підводними вибухами пошкодила опори мосту!
    112views