Українська
English
#поезія
Збираю в жменю прожиті роки,
Перебираю в пам'яті моменти.
Є цінні миті, що у серці навіки,
А є болючі із минулого фрагменти.
Десь солодко було в житті, десь - ні,
Часом в безвиході не знала що робити.
Доля не завжди усміхалася мені,
Бувало часом не хотілось навіть жити...
Та відпустила все і далі йду,
Складаючи в майбутнє свої плани.
Звісно, що десь ще втрачу, десь знайду,
Але не думаю тепер вже про погане!
Енергії і сили бережу,
Плітки про мене - більше не чіпляють.
Про своє щастя вже нікому не скажу,
Бо любить воно тишу, всі це знають.
Збираю в жменю прожиті роки,
Підводжу підсумки, на помилках навчаюсь,
Хто зрадив раз - більш не подам руки,
Ніколи з дурнями тепер не сперечаюсь.
Проблем і перешкод вже не боюсь, -
''Імунітет'' змогла до них здобути.
Хто є підтримкою - за того Богу помолюсь,
Хто віддалився - значить так і мало бути!
Людмила Степанишена
Збираю в жменю прожиті роки,
Перебираю в пам'яті моменти.
Є цінні миті, що у серці навіки,
А є болючі із минулого фрагменти.
Десь солодко було в житті, десь - ні,
Часом в безвиході не знала що робити.
Доля не завжди усміхалася мені,
Бувало часом не хотілось навіть жити...
Та відпустила все і далі йду,
Складаючи в майбутнє свої плани.
Звісно, що десь ще втрачу, десь знайду,
Але не думаю тепер вже про погане!
Енергії і сили бережу,
Плітки про мене - більше не чіпляють.
Про своє щастя вже нікому не скажу,
Бо любить воно тишу, всі це знають.
Збираю в жменю прожиті роки,
Підводжу підсумки, на помилках навчаюсь,
Хто зрадив раз - більш не подам руки,
Ніколи з дурнями тепер не сперечаюсь.
Проблем і перешкод вже не боюсь, -
''Імунітет'' змогла до них здобути.
Хто є підтримкою - за того Богу помолюсь,
Хто віддалився - значить так і мало бути!
Людмила Степанишена
#поезія
Збираю в жменю прожиті роки,
Перебираю в пам'яті моменти.
Є цінні миті, що у серці навіки,
А є болючі із минулого фрагменти.
Десь солодко було в житті, десь - ні,
Часом в безвиході не знала що робити.
Доля не завжди усміхалася мені,
Бувало часом не хотілось навіть жити...
Та відпустила все і далі йду,
Складаючи в майбутнє свої плани.
Звісно, що десь ще втрачу, десь знайду,
Але не думаю тепер вже про погане!
Енергії і сили бережу,
Плітки про мене - більше не чіпляють.
Про своє щастя вже нікому не скажу,
Бо любить воно тишу, всі це знають.
Збираю в жменю прожиті роки,
Підводжу підсумки, на помилках навчаюсь,
Хто зрадив раз - більш не подам руки,
Ніколи з дурнями тепер не сперечаюсь.
Проблем і перешкод вже не боюсь, -
''Імунітет'' змогла до них здобути.
Хто є підтримкою - за того Богу помолюсь,
Хто віддалився - значить так і мало бути!
Людмила Степанишена
324views
