#особистості #історія
Микола Макаренко, видатний український археолог та мистецтвознавець, народився 4 лютого 1877 року. Його життя трагічно обірвалося 4 січня 1938 року, коли він був страчений московсько-совєцькою окупаційною владою. Причиною цього жорстокого вчинку стала відмова Макаренка підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві, що свідчить про його непохитну відданість збереженню культурної спадщини України.
Народившись у селі Москалівка, що нині входить до складу Роменського району Сумської області, Микола Макаренко отримав освіту в Лохвицькій гімназії, а згодом навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона. Його інтерес до археології та мистецтва привів його до петербурзького Археологічного інституту, де він навчався з 1902 по 1905 рік.
Розпочавши свою дослідницьку діяльність в Ермітажі, Макаренко швидко зарекомендував себе як талановитий науковець. Він був єдиним, хто здійснив опис зібрання козацьких клейнодів, що зберігалися в Ермітажі, та зумів довести, що козацькі прапори переважно були жовтого та блакитного кольорів. Після цього відкриття колекція цих прапорів таємничо зникла, що викликає багато питань та припущень.
Окрім дослідницької роботи, Макаренко також займався викладацькою діяльністю на Вищих жіночих архітектурних курсах та вивчав мистецьку спадщину Тараса Шевченка, що свідчить про його широкий спектр інтересів та глибоке розуміння культури.
У 1918 році, отримавши громадянство УНР, Микола Макаренко оселився в Києві, де активно включився в роботу з дослідження та збереження культурних пам'яток. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету він досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого собору. Він також брав участь у археологічних розкопках Ольвії, що підкреслює його внесок у розвиток археологічної науки в Україні.
Очолюючи музей Мистецтв ВУАН, що був створений на основі унікальної збірки Ханенків, Макаренко доклав багато зусиль для збереження та дослідження цього цінного культурного надбання.
У 1934 році Микола Макаренко був заарештований совєцькими окупантами за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору. Його було заслано на три роки до Казані, де він продовжував працювати, викладаючи у художньому технікумі та консультуючи Центральний музей.
У 1936 році, після повторного арешту, Макаренка було засуджено на три роки та відправлено до Томської виправно-трудової колонії № 2. 15 грудня 1937 року його втретє заарештували, і 4 січня 1938 року він був убитий у тюрмі. Місце його поховання досі залишається невідомим.
Микола Макаренко був реабілітований посмертно у 1960 та 1989 роках, що свідчить про визнання його внеску в українську культуру та науку. На стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві встановлено меморіальну дошку, створену скульптором Юрієм Багалікою, щоб вшанувати пам'ять цієї великої людини.
#особистості #історія
Микола Макаренко, видатний український археолог та мистецтвознавець, народився 4 лютого 1877 року. Його життя трагічно обірвалося 4 січня 1938 року, коли він був страчений московсько-совєцькою окупаційною владою. Причиною цього жорстокого вчинку стала відмова Макаренка підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві, що свідчить про його непохитну відданість збереженню культурної спадщини України.
Народившись у селі Москалівка, що нині входить до складу Роменського району Сумської області, Микола Макаренко отримав освіту в Лохвицькій гімназії, а згодом навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона. Його інтерес до археології та мистецтва привів його до петербурзького Археологічного інституту, де він навчався з 1902 по 1905 рік.
Розпочавши свою дослідницьку діяльність в Ермітажі, Макаренко швидко зарекомендував себе як талановитий науковець. Він був єдиним, хто здійснив опис зібрання козацьких клейнодів, що зберігалися в Ермітажі, та зумів довести, що козацькі прапори переважно були жовтого та блакитного кольорів. Після цього відкриття колекція цих прапорів таємничо зникла, що викликає багато питань та припущень.
Окрім дослідницької роботи, Макаренко також займався викладацькою діяльністю на Вищих жіночих архітектурних курсах та вивчав мистецьку спадщину Тараса Шевченка, що свідчить про його широкий спектр інтересів та глибоке розуміння культури.
У 1918 році, отримавши громадянство УНР, Микола Макаренко оселився в Києві, де активно включився в роботу з дослідження та збереження культурних пам'яток. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету він досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого собору. Він також брав участь у археологічних розкопках Ольвії, що підкреслює його внесок у розвиток археологічної науки в Україні.
Очолюючи музей Мистецтв ВУАН, що був створений на основі унікальної збірки Ханенків, Макаренко доклав багато зусиль для збереження та дослідження цього цінного культурного надбання.
У 1934 році Микола Макаренко був заарештований совєцькими окупантами за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору. Його було заслано на три роки до Казані, де він продовжував працювати, викладаючи у художньому технікумі та консультуючи Центральний музей.
У 1936 році, після повторного арешту, Макаренка було засуджено на три роки та відправлено до Томської виправно-трудової колонії № 2. 15 грудня 1937 року його втретє заарештували, і 4 січня 1938 року він був убитий у тюрмі. Місце його поховання досі залишається невідомим.
Микола Макаренко був реабілітований посмертно у 1960 та 1989 роках, що свідчить про визнання його внеску в українську культуру та науку. На стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві встановлено меморіальну дошку, створену скульптором Юрієм Багалікою, щоб вшанувати пам'ять цієї великої людини.
Українська
English
