#поезія Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань. Де вечір пахне м'ятою, аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю! Ловлю твоє проміння крізь музику беріз. Люблю до оніміння, до стогону, до сліз. Без коньяку й шампана, і вже без вороття, — я п'яна, п'яна, п'яна на все своє життя! Ліна КОСТЕНКО

#новий_розділ Капітан мовчки розвернувся й рушив на місток. Там деякий час сперечався з боцманом, який не приховував свого обурення. Але, хоч і буркочучи крізь зуби, накази все ж почав віддавати. Команда діяла злагоджено, наче точний механізм. За кілька хвилин більшість вітрил уже було зібрано, і корабель майже зупинився. Легкий хід змінився млявим погойдуванням — ми ніби зависли посеред моря. — Ну все, тепер чекай, поки якийсь фрегат на горизонті з’явиться… — бурмотів боцман собі під ніс, зухвало косячи на капітана. — Весело буде. Дуже весело... Дехто з матросів бурчав уголос, не соромлячись власних думок. Усі знали, хто вплинув на рішення капітана, і в очах багатьох винними в цій зупинці були ми з Родріго. Ті, хто лишився без діла, розслаблено повлягалися по палубі, намагаючись хоч трохи перепочити. Години тяглися повільно. Невдоволення росло. Фернандо ходив уздовж борту, щось бурмочучи собі під ніс, а на нас із Родріго кидав погляди, якими, здавалося, можна було пробити дірку в вітрилі. Я теж не знаходив собі місця. «Навіщо я тільки встряв у цю історію?» — думав я. — «Навіщо піддався на балачки старого?..» Але Родріго лишався спокійним — ніби знав щось, чого ми ще не бачили. На мить мене навіть осяяла зухвала думка: а раптом він — зрадник? Може, навмисне нас зупинив, щоб дати переслідувачам фору? Та вже за секунду я її відкинув — Родріго не така людина. Ми не одразу помітили, як небо змінилося. Сірі важкі хмари згущувалися і рухалися значно швидше. І раптом — здійнявся справжній вітер. Ще не штормовий, але вже досить потужний, щоб змусити замислитися. Хвилі, що ще мить тому ледь плескалися об борт, виросли — одна з них вдарила з такою силою, що кілька моряків не втримались на ногах. Мене охопив знайомий жах. Усе нагадувало ту ніч, коли я опинився за бортом бригантини, що доставила мене до цих берегів. Щогли й снасті страшно скрипіли, а верхівка однієї щогли з гуркотом зламалася і гепнулася на палубу. Здавалося, що це кінець. Але то був лише початок. Вітер набирав сили. Хвилі вже накривали палубу, обдаючи моряків з голови до ніг. Троє з них опинилися у воді — на щастя, товариші встигли кинути їм канати й витягти назад завдяки надлюдським зусиллям. Фернандо, як справжній капітан, не залишав містка. Його чіткі накази рятували нас від хаосу. Час від часу вітер ненадовго стишався, дозволяючи нам перевести дух, та вже за мить повертався з новою люттю. Те, що ми досі трималися, було заслугою чіткої організації — кожен знав, що робити, й діяв на межі сил. Мене самого кілька разів ледь не змило за борт. Цей шторм перевершував навіть той, що потопив «Аделаїду». Але «Блискавка» вперто боролася. Хоч іноді здавалося, що це останні хвилини. Пам’ятаю, як над головами пролетіли обірвані клапті вітрила. Потім уламки щогли поранили двох хлопців. Та навіть знесилені, ми не припиняли працювати. Родріго, мій буркотливий наставник, дав не одну пораду, яка врятувала нас від катастрофи. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/20 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

#поезія Комусь життя замало зрозуміти, Що ми щасливі люди, бо живем! І маємо по-справжньому радіти Та насолоджуватись кожним Божим днем! Комусь сім'ї замало, щоб відчути, Що це найбільша цінність у житті, Бо хтось у мріях в ній лиш може бути, Страждаючи один на самоті. Комусь замало жінку одну мати, Бо хочеться екстриму та пригод. А хтось не вміє взагалі кохати, Такий різноманітний в нас народ! Комусь замало грошей, волі й слави, А хтось багатство бачить не в грошАх. Йому життя по іншому цікаве... До різного лежить наша душа... Комусь усе набридло і змарніло, А хтось кожнісіньку цінує мить. У когось щось нестерпно наболіло І він в душі від розпачу кричить. Комусь не вистачає ласки в слові, Хтось не цінує те, що вона є. А ще комусь так хочеться любові, А доля чомусь зовсім не дає. Завжди чогось ми хочемо... Природно! Важливо зрозуміти головне Й не гнатися за тим, що зараз модно, А пам'ятати завжди лиш одне: Любов до Господа й сім'ї, до мами й тата, До рідних й близьких та, звичайно, й до життя -- Оце найбільше нам всім треба цінувати, Бо кожен день іде, на жаль, без вороття! Катерина Доліба-Рябой

Зеленський вибачився перед трампом.

Знаменитий український плавець, чемпіон Європи та віцечемпіон світу 43-річний Ігор Червінський отримав тяжкі поранення ніг #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=43451

Квіти — це суцільне натхнення 🌺

⚡️ Ростелеком зламали - стверджують хакери. До загального доступу опубліковано 154 тис. унікальних адрес пошти та 101 тис. унікальні номери телефонів. За слив відповідальне угруповання Silent Crow, яке раніше повідомляло про зло Росреєстру. Днів без зливів: 0. Йой, як невдобно👉🏻🥲👈🏻 [Насправді, ні😈🔥] #наболотахвсестабільно #раша #раисявперде #новини