НЕБЕЗПЕЧНА ПРОГУЛЯНКА

"Земля Після"

ГРАЮ В БЕД ВАРС В БЛОКМЕН ГО

Сергій Лукашов.
Знайомлюся з бійцями, які приходять до мене в РУБПАК з тренувальних центрів. Добровольців немає. Слухаю їхні історії, пов'язані з мобілізацією, і охуєваю.

Історія №1

Київщина, блокпост с. Вишневе.

Зупиняють поліцейські авто хлопця, перевіряють його дані. Після чого викликають на підсилення додаткову групу поліцейських. Приїжджають ще двоє правоохоронців, і тут почалися «комерційні пропозиції»:

20 тисяч гривень – привозять до ТЦК, виписують повістку, а потім бідолаху відпускають.
50 тисяч гривень – відпускають і нікуди не везуть, при цьому обіцяють, що з ТЦК вони самі все владнають.
Хлопець відмовився давати хабар, його везуть до Бучанського ТЦК, і там, коли він проходив медогляд та оформляв документи, вже його дружині надіслали повідомлення, щоб вона терміново перерахувала 20 тисяч гривень на картку, і через 15 хвилин чоловіка відпустять.

Номер телефону поліцейського Київщини, який затримав хлопця: +380635736167.

Начальником Поліція Київської області працює Анатолій Щадило, який раніше працював на Дніпропетровщині, де запам'ятався «кришуванням» наркобариг та шахрайських кол-центрів.

Зараз на Київщині Щадило зі своїми мусорами-щадилівцями успішно заробляє на мобілізації.
Офіс Президента України
Офіс Генерального прокурора
МВС України
Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України
Державне бюро розслідувань

Площа Свободи.
м.Харків.
Санта ППО.

Сьогодні хоч не заходь у соціальні мережі. Одні журналісти навколо і ба більше, всі військові. І всі щось святкують, вітають один одного... Просто цікаво, а що ви святкуєте і з чим вітаєте?

В день загибелі військового журналіста маєте свято? Це ницість і цинізм.
Є свято 6 червня, от і вітайтеся, святкуйте!

День військового журналіста: що відомо про офіцера, на честь якого сьогодні вшановують воєнкорів.
Дмитро Лабуткін – військовий кореспондент редактор редакції телебачення Телерадіостудії МОУ "Бриз", капітан 3 рангу (посмертно).

Загинув перший військовий журналіст цієї війни – Дмитро Віталійович Лабуткін.

Загинув уранці 16 лютого 2015-го під час виконання бойового завдання при виїзді з Дебальцевого. Передова група, у складі якої він перебував, потрапила в засідку.
…Дмитро Лабуткін одним з останніх виходив із Криму. Останнім із журналістів виїжджав з оточеного агресором Дебальцевого, до останнього моменту фіксуючи докази злочинних дій армії рф.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом Президента України капітана 3-го рангу Дмитра Лабуткіна нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), наказом Міністра оборони України — відзнакою «За військову доблесть» (посмертно). Народний Герой України.

Вічна пам'ять Дмитру Лабуткіну – першому загиблому військовому журналісту цієї війни і всім колегам...
P.S.: На жаль, звання Героя України (посмертно) так і не було присвоєно...Проте свято встановили відзначати(

ДИХАЮ НЕБОМ

Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.

Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.

Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.

Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.

Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.

Мирослав Манюк
24.04.2025