• https://www.youtube.com/live/Xd5uWMqZOO8?si=dCcl3tTKie6U4UQz
    https://www.youtube.com/live/Xd5uWMqZOO8?si=dCcl3tTKie6U4UQz
    161переглядів
  • Haha
    1
    42переглядів
  • Pa723
    NEW collection 🌿
    Вже отримуємо весняні моделі🤤
    Вони неймовірні!

    натуральна шкіра
    всередині байка
    Підошва легка
    Висота без підошви 16 см
    Підошва 1,5 см , каблук 3 см
    виробник Україна 🇺🇦
    розмірний ряд : 36-41
    розмір в розмір

    36-23,5
    37-24
    38-24,5
    39-25
    40-26
    41-26,5

    2400 грн

    #winter #2025 #взуттяжіноче
    Pa723 NEW collection 🌿 Вже отримуємо весняні моделі🤤 Вони неймовірні! натуральна шкіра всередині байка Підошва легка Висота без підошви 16 см Підошва 1,5 см , каблук 3 см виробник Україна 🇺🇦 розмірний ряд : 36-41 розмір в розмір 36-23,5 37-24 38-24,5 39-25 40-26 41-26,5 2400 грн #winter #2025 #взуттяжіноче
    Like
    1
    990переглядів
  • Haha
    1
    191переглядів
  • https://youtube.com/shorts/Nc1WYZXOBwA?si=rNBO3o_c1NCRGigi
    https://youtube.com/shorts/Nc1WYZXOBwA?si=rNBO3o_c1NCRGigi
    58переглядів
  • ❗️Кількість загиблих у Кривому Розі зросла до 18 осіб, серед них 9 дітей, — Вілкул
    Ще 56 осіб поранено. 🤬
    ❗️Кількість загиблих у Кривому Розі зросла до 18 осіб, серед них 9 дітей, — Вілкул Ще 56 осіб поранено. 🤬
    Sad
    3
    106переглядів
  • Борджіа

    Голлідей Ґрейнджер
    Борджіа Голлідей Ґрейнджер
    Love
    1
    199переглядів
  • росія закінчила 2024 р. із рекордним дефіцитом бюджету, він становив 3,5 трильйонів рублів, відзвітував російський Мінфін.
    Це найгірший показник за останні роки: у 2022 та 2023 роках дефіцит становив 3,3 та 3,2 трлн рублів відповідно.

    #раша
    #новини
    #раисявперде
    росія закінчила 2024 р. із рекордним дефіцитом бюджету, він становив 3,5 трильйонів рублів, відзвітував російський Мінфін. Це найгірший показник за останні роки: у 2022 та 2023 роках дефіцит становив 3,3 та 3,2 трлн рублів відповідно. #раша #новини #раисявперде
    Like
    Love
    4
    3коментарів 347переглядів
  • У центрі старого міста стояв міст — величний, кам'яний, із міцними арками, що з'єднував два береги могутньої річки. Він був старшим за будь-яку будівлю довкола, бачив імперії, що підіймалися й падали, чув тисячі людських історій, що дзвеніли у його камінні, мов відлуння кроків.

    Але одного разу міст утомився.

    Його арки тріскали від часу, плити хистко скрипіли під вагою карет і автомобілів. Він відчував, як вода точить його основу, як буревії зносять пил із його спини. Йому хотілося не просто стояти, а летіти, як ті птахи, що щовесни кружляли над ним, посміюючись із його вкоріненості.

    Однієї зимової ночі, коли мороз зціпив ріку, зірки засяяли особливо яскраво. Саме тоді до мосту підійшов дивний чоловік у довгому плащі, схожому на крила.

    — Ти втомився, — мовив він, провівши рукою по холодному каменю. — Хочеш полетіти?

    Міст не міг говорити, але він відчув, що хтось нарешті почув його. Чоловік дістав з кишені жменьку золотого пилу й подув на арки.

    Тієї ж миті міст затремтів. Його кам'яні опори розійшлися, мов крила, тротуари стали пір’ям, а вежі перетворилися на довге, могутнє тіло. Величезний чорний птах, із вигнутим дзьобом і очима, що світилися місячним сріблом, здійнявся у повітря.

    Люди прокинулися від шуму, вибігли на вулиці й ахнули — на їхніх очах їхній міст, який був із ними віками, махав могутніми крильми й набирав висоту.

    Він летів над містом, над рікою, над лісами й полями, аж поки не зник у далечині.

    А навесні, коли повернулися лелеки й ластівки, над рікою раптом з'явився новий міст. Він був легким, витонченим, сплетеним із металу й світла, мов небесне перо. Люди гадали, що його звели якісь невідомі майстри, та ніхто не знав правди.

    Бо той, старий міст, тепер ширяв у небі десь над далекими теплими країнами, розпростерши свої кам’яні крила, і вже ніколи не був просто мостом.

    У центрі старого міста стояв міст — величний, кам'яний, із міцними арками, що з'єднував два береги могутньої річки. Він був старшим за будь-яку будівлю довкола, бачив імперії, що підіймалися й падали, чув тисячі людських історій, що дзвеніли у його камінні, мов відлуння кроків. Але одного разу міст утомився. Його арки тріскали від часу, плити хистко скрипіли під вагою карет і автомобілів. Він відчував, як вода точить його основу, як буревії зносять пил із його спини. Йому хотілося не просто стояти, а летіти, як ті птахи, що щовесни кружляли над ним, посміюючись із його вкоріненості. Однієї зимової ночі, коли мороз зціпив ріку, зірки засяяли особливо яскраво. Саме тоді до мосту підійшов дивний чоловік у довгому плащі, схожому на крила. — Ти втомився, — мовив він, провівши рукою по холодному каменю. — Хочеш полетіти? Міст не міг говорити, але він відчув, що хтось нарешті почув його. Чоловік дістав з кишені жменьку золотого пилу й подув на арки. Тієї ж миті міст затремтів. Його кам'яні опори розійшлися, мов крила, тротуари стали пір’ям, а вежі перетворилися на довге, могутнє тіло. Величезний чорний птах, із вигнутим дзьобом і очима, що світилися місячним сріблом, здійнявся у повітря. Люди прокинулися від шуму, вибігли на вулиці й ахнули — на їхніх очах їхній міст, який був із ними віками, махав могутніми крильми й набирав висоту. Він летів над містом, над рікою, над лісами й полями, аж поки не зник у далечині. А навесні, коли повернулися лелеки й ластівки, над рікою раптом з'явився новий міст. Він був легким, витонченим, сплетеним із металу й світла, мов небесне перо. Люди гадали, що його звели якісь невідомі майстри, та ніхто не знав правди. Бо той, старий міст, тепер ширяв у небі десь над далекими теплими країнами, розпростерши свої кам’яні крила, і вже ніколи не був просто мостом.
    353переглядів
  • Два-три тижні…
    Сьогодні ночером вже одинадцять років, як тягнуться ті «два тижні»…
    Як я з дітьми «тимчасово» поїхала з Донбасу…

    Київ, Біларусь, Полтавщина.

    За цей час багато чого відбулося.

    Виросли діти.
    Виріс сад.
    Народилися онуки.
    Пішла в засвіти матуся…

    Зʼявилися нові друзі.
    Розчинилися в часі й просторі деякі старі.
    Й не тільки друзі…
    Й члени родини також…

    Знов же ж, вввввійна нас знов наздогнала…
    Й на Полтавщині…

    Опановуються нові навички за старими, ще бабою Надею сформульованими правилами…
    Сподівайся на краще, але готуй себе до гіршого.

    Так і живу.
    Радію тому дню, що в мене є. Поки він є.

    Наповнюю кожен день якимось невідкладними справами.
    Щоб не залишалося вільного часу на пзззздстраждання та нерозумні запити всесвіту про чому, нащо та за що саме тобі?:)

    Роблю те, на що вистачає сил, фінансів, хисту та натхнення.

    Як життя мене не навчає й не тицькає пикою в лайно, будь там що, традиційно намагаюся завдавати оточуючим добро і наносити користь!:)))

    Сьогодні відпрацьовувала вчорашні суми та ліньки!:)
    Була в городі!:)

    От чесно!:)
    Городні вправи не аби як розвантажують мозок!
    Замінюють необхідні руханки та массажі!:)

    То я сьогодні перла вишукане матюччя на тривоги з сиренами, наводила лад у часниках!
    Сновигала з пласкорізом у петрушках та кропах!
    Милувалася очікуваним врожаєм фруктів!

    Синочок косив та орав!

    Ірина Олександрова варила борщ та смажила рублені коКлети!

    Пралка прала!:)

    Собаки брехали!

    Котики плуталися під ногами!

    Квіти цвіли!

    То ж невсеремось?:)
    Два-три тижні… Сьогодні ночером вже одинадцять років, як тягнуться ті «два тижні»… Як я з дітьми «тимчасово» поїхала з Донбасу… Київ, Біларусь, Полтавщина. За цей час багато чого відбулося. Виросли діти. Виріс сад. Народилися онуки. Пішла в засвіти матуся… Зʼявилися нові друзі. Розчинилися в часі й просторі деякі старі. Й не тільки друзі… Й члени родини також… Знов же ж, вввввійна нас знов наздогнала… Й на Полтавщині… Опановуються нові навички за старими, ще бабою Надею сформульованими правилами… Сподівайся на краще, але готуй себе до гіршого. Так і живу. Радію тому дню, що в мене є. Поки він є. Наповнюю кожен день якимось невідкладними справами. Щоб не залишалося вільного часу на пзззздстраждання та нерозумні запити всесвіту про чому, нащо та за що саме тобі?:) Роблю те, на що вистачає сил, фінансів, хисту та натхнення. Як життя мене не навчає й не тицькає пикою в лайно, будь там що, традиційно намагаюся завдавати оточуючим добро і наносити користь!:))) Сьогодні відпрацьовувала вчорашні суми та ліньки!:) Була в городі!:) От чесно!:) Городні вправи не аби як розвантажують мозок! Замінюють необхідні руханки та массажі!:) То я сьогодні перла вишукане матюччя на тривоги з сиренами, наводила лад у часниках! Сновигала з пласкорізом у петрушках та кропах! Милувалася очікуваним врожаєм фруктів! Синочок косив та орав! Ірина Олександрова варила борщ та смажила рублені коКлети! Пралка прала!:) Собаки брехали! Котики плуталися під ногами! Квіти цвіли! То ж невсеремось?:)
    714переглядів