#поезія
Що ви знаєте про непоправні втрати?
Я ось втратила всіх, а нічого не знаю.
Бо після таких ти не можеш жити.
А я можу. І знову настає «завтра».
І це «завтра» нормальне.
Хоч я втрачених не забуваю.
Не думаю, що я взагалі жила до двіжухи.
І що без контрастів була хоча б день щаслива.
Бо коли ти не бачиш суцільного нещастя
Побачити щось крім буденності стає неможливо.
Все життя тут. У цій весні на Донбасі.
У цих моментах, коли за мною не стежать вєртухаї.
Коли спина рівна. Ви не знаєте, що маю я на увазі.
Я з усього сміюся, при всій до болю повазі.
Я болю не знаю. Мені якось стабільно добре.
Бо можна ходити. І бігати. Можна лежати.
І при цьому я ніколи не була особливо хоробра.
Просто вмію свій час, що лишивсь витрачати
На те, щоб дивитись. Весна ця така неповторна.
Її ці тюльпани, нарциси і все загалом.
Мій дім зруйновано. Але при цьому я вдома.
Навіть з забитим на випадок прильотів вікном...
Нава Сталева.
#поезія
Що ви знаєте про непоправні втрати?
Я ось втратила всіх, а нічого не знаю.
Бо після таких ти не можеш жити.
А я можу. І знову настає «завтра».
І це «завтра» нормальне.
Хоч я втрачених не забуваю.
Не думаю, що я взагалі жила до двіжухи.
І що без контрастів була хоча б день щаслива.
Бо коли ти не бачиш суцільного нещастя
Побачити щось крім буденності стає неможливо.
Все життя тут. У цій весні на Донбасі.
У цих моментах, коли за мною не стежать вєртухаї.
Коли спина рівна. Ви не знаєте, що маю я на увазі.
Я з усього сміюся, при всій до болю повазі.
Я болю не знаю. Мені якось стабільно добре.
Бо можна ходити. І бігати. Можна лежати.
І при цьому я ніколи не була особливо хоробра.
Просто вмію свій час, що лишивсь витрачати
На те, щоб дивитись. Весна ця така неповторна.
Її ці тюльпани, нарциси і все загалом.
Мій дім зруйновано. Але при цьому я вдома.
Навіть з забитим на випадок прильотів вікном...
Нава Сталева.
Українська
English
