КВІТИ УКРАЇНИ – КВІТИ ПЕРЕМОГИ
(Присвята виставці Анатолія Марчука «КВІТИ УКРАЇНИ – КВІТИ ПЕРЕМОГИ» )

Краса чарує, ми́лує усіх,
Тонка робота майстра цих полотен,
Майстерно передати все це зміг,
Між квітів заховались десь і ноти.

На цих полотнах квіти, мов живі,
Вдивляються, голівками хитають,
Ми бачимо шедеври світові́,
Які до нас з любов’ю промовляють.

Така тендітна вся оця краса,
Шикарна, королівська, багатюща,
Немов щодня вмиває їх роса,
А рукотворність ця є невмируща.

Пелюстка кожна, кожне стебельце,
Листочок на стеблі, що пнеться вгору.
У фарбах є живильне джерельце́,
Що б’є і б’є в любую року по́ру.

Плеяду квітів бачим на стіні,
Вдивляємось, любуємось, п’янієм.
І кожна з них сказала: «Ні війні!»,
Сказали так, що ми їх розумієм.

Хай зді́йсняться пророчі ці слова́:
«Вкраїни квіти – квіти ПЕРЕМОГИ»,
Бо ПЕРЕМОГУ з нами здобува,
Й вони, як ми, не зі́йдуть із дороги.

20.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989929

ЗА ЩО НАМ КАРА?

За що нам, Боже, кара вже така?
Щомиті нас обстрілюють ординці.
За що, Всевишній, доленька така?
Ми – миролюбні, Господи, вкраїнці.

Чому́ й за що на кожнім кроці плач?
На кожнім кроці гинуть наші люди,
Гріхи нам, Боже, я молю́ пробач,
Бо ллється кров уже давно усюди.

Одеса, Миколаїв, стальний град,
Херсон і Запоріжжя, й місто Лева,
Дніпро, Тернопіль… В нас не зорепад,
А й зброя в нас летить вся моsk@лева.

Черкаси, Суми, Умань у біді,
Чернігів є під обстрілом щомиті…
Тривати скільки вражій цій ході́?
Невже ми мало горем оповиті?

І Харків, як більмо на оці їм,
Усюди-всюди ворог нас сягає.
Чому́ це сталось у краю́ мої́м?
За що нас ворог, Боже, спопеляє?

За що нам, Боже, стільки вже біди́?
Навіщо нам брудна війна ворожа?
Зерно горить, харчів горять склади…
За що на Україну кара Божа?

В нас ллється кров уже давним-давно,
Й щоразу гірші бачимо знущання,
Ввірвалася до нас орда-лайно,
Й бою́сь, що ця мандрівка не остання.

За що терпіння, Боже, нам такі?
Чому́ нас має ворог убивати?
Чому́ нести́ хрести такі важкі?
За що Вкраїну-неньку шматувати?

19.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1056382

ПРОСНИСЯ, СВІТЕ

Проснися, світе, бо мене болить,
Мене болить страждальна Україна,
Не хочемо ми крівцю сво́ю лить,
Не хочемо ми жити на руїнах.

Проснися, світе, бо в нас ллється кров,
Нас клятії ординці убивають,
В домівку нашу нелюд цей прийшов,
Й від неї нас, вкраїнців, визволяють.

Проснися, світе, годі уже спать,
Бо ми, як щит, між ворогом і вами,
Візьмися нам уже допомагать,
Допомагать не тільки лиш словами.

Проснися, світе, бо у пеклі ми,
У пеклі наша ненька Україна,
На світло вийди, світе, із пітьми́,
Допоки пред тобою не руїна.

Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все і всіх з лиця землі́ стирає,
Звучить наш гімн і майорить наш стяг,
І солов'їну люд оберігає.

Проснися, світе, очі вже відкрий
І глянь на нас відкритими очима,
Про співчуття нам воду ти не лий,
Обличчям повернись, а не плечима.

10.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002741

НЕ ПОДАРУЄ МАМІ МАТІОЛИ

(Світлій пам’яті захисника України Олега Антипова)

Герой загинув, голову поклав,
Віддав життя за нас та Україну,
Як зброю взяв – не думав, не гадав…
Та в засвіти через війну полинув.

Війна забрала в юного життя,
А намір був – здобути ПЕРЕМОГУ,
Із засвітів не буде вороття,
Хоч не туди він прокладав дорогу.

Поліг герой, дода́лось горя й сліз,
Рида село, ридають рідні й друзі,
Ридає над рікою й верболіз.
За ним громада й Україна в тузі.

Життя забрала клята ця війна,
Життєву свічку нагла загасила,
Безжально діяв вбивця-сатана,
І напослідок кров Олега вмила.

Він найцінніше на війні віддав,
З любов’ю до Вкраїни ліг в могилу,
Він вірно рідну землю захищав,
Й за обрій птахом назавжди́ полинув.

Із фронту в домовині повернув
І не розплющить очі вже ніко́ли,
Герой Олег вже вічним сном заснув
Й не подарує мамі матіоли.

30.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 987537

НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Щоб ворог наза́вжди зійшов із дороги,
З дороги, яка їх веде в Україну,
Молю тя, Ісусе, Пречистої сину.

В молитві щоразу звертаюсь до Бога,
Щоб в тишу нічну не вривалась тривога,
Вона не порушила сон до світанку,
То ж бу́ло спокійно у нас аж до ранку.

Звучання сирени усіх нас лякає,
Бо ворог в ту мить і не спить, й не дрімає,
А ру́ки потвор на тих кнопках, де пуски.
Таке воно бидло ординське те руцьке.

Нерідко звучать в нас сирени тривожні,
Бо ду́ші в потвор з оркостану порожні,
Й не просто лякають, а й діють паршивці,
То ж мають таку насолоду убивці.

Та дякую Богу, що ніч була тиха,
За те, що минула вона в нас без лиха,
За те, що в страху́ і в сльозах не тремтіла,
Й від вибухів я не здригалась, не мліла.

Дай, Боже, щоб тиша в нас за́вжди звучала,
Щоб гниль з оркостану життя в нас не брала,
Щоб вся Україна в сльозах не тонула,
Й ця віха війни в нас назавжди минула.

28.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001784

СВІТЕ, ПРОБУДИСЬ

На шляху із ГЕС вода
Все підряд змиває.
Люди добрі, в нас біда,
Все живе вмирає!

Світе, очі вже відкрий,
Винних добре знаєш,
Воду ти із слів не лий.
Ти ж не потопаєш…

Потонув Херсон в воді,
А з ним – й Гола Пристань,
Та й Олешки у біді,
І це правда чиста.

Та не бачиш ти чому́сь…
Чи не хочеш бачить…
Я в свої́х здогадках б’юсь,
Що усе це значить.

Чом же, світе, ти черстви́й
До біди́ і ли́ха?
Знаєш добре, хто правий
Й споглядаєш стиха.

Правді в вічі подивись,
Світе, пробудися!
Хоч тепер змилосердись,
Хоч тепер озвися.

11.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985855

НЕ ЧУЮТЬ НАС

Не чують нас, бо їх це не болить,
Не чують нас, бо їх це не торкнулось,
З бідою віч-на-віч ми мусим жить,
Бо людство світу й досі не проснулось.

Не чують нас, але ж бува й карма,
Не чують нас, лишень спостерігають,
Але ж біда не йшла до нас сама,
Та в світі там її не відчувають.

Напевно й не почують вони нас,
Не можуть чи не хочуть це збагнути…
Та й чи прийде́ колись для цього час,
Коли почнуть нас бачити і чути?

Чи на очах у світу пелена,
Яка біду всю нашу заступила?
Невже не розуміють, що війна
Взяла́ в свої́ обі́йми, полонила?

Не зрозуміє світ ніко́ли нас,
Бо їм війна жорстока незнайома.
Нас атакують всім і повсякчас,
Вбивають нас, хоч ми у себе вдома.

Їх не болить, тому вони черстві,
Як щось дають, то лиш мізерну долю…
Ми хочемо лишитися живі,
Та світу не відчути цьо́го болю.

27.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

НАША БІДА ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАШОЮ

Чи ти не бачиш, світе, всю біду?
Чому́, скажи, душею ти лукавиш?
Каховська катастрофа на виду…
Чому́ плече своє́ нам не підставиш?

Невже тебе Вкраїна не болить?
Невже не бачиш, що із нами діють?
Ми хочемо під мирним небом жить,
Та нелюди нам смерть і горе сіють.

Як можеш ти лукаво співчувать?
Якби не ми, то ви були́ б у пастці.
Та скільки ви ще будете чекать?
На європейській ми із вами латці.

Не бу́ло б нас – сягнув би ворог вас,
А ми щитом для вас усіх зробились.
Невже нас захищати ще не час?
Невже на все ви ще не надивились?

Ми гинем й потопаєм у воді.
То де ж ті дружні ру́ки допомоги?
Чи маєм всі загинути й тоді
Задзво́ните в усі дзвінки тривоги?

Як десь біда, то ми на поміч йшли,
Як десь трясло – розвали розбирали,
Та ви в собі сміливість не знайшли
І ми від вас такого не чекали.

09.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985695

Тімур Дзірквадзе ще раз привітаю вас зі святом з акаунту шкірянної, а то ще забуде...🙄🔪