#технології
Microsoft виклала 11 безкоштовних уроків по створенню ШІ-агентів — навчальний курс допоможе з нуля розібратись, як розробляти автономних агентів для будь-яких задач.

У програмі:
- Просте пояснення, що таке ШІ-агенти і для чого вони потрібні;
- Як спроєктувати власного агента;
- Приклади з використанням Azure, GitHub Models та Python;
- У кожному уроці: відео, текстова інструкція й код.

Уроки доступні тут: https://t.co/viU8JXtrAc

#природа
Аргентина.
Campo de Piedra Pómez .
«Кам'яний льодовик» з утворень застиглої пемзи, що своїм виглядом нагадує місячний пейзаж.

У першому класі вчителька якось запитала: «А що можна встигнути за одну хвилину?» Ми повернулися додому трохи спантеличені. Думки розділились.
Мама сказала, що за цей час вона встигне пересадити герань, перевернути млинець, нафарбувати одне око і зварити каву.

Тато пообіцяв забити гол, присісти двадцять разів і з’їсти той самий млинець, який мама підсмажила:

— Але якщо чесно, — додав він, — то за одну хвилину можна змінити все своє життя.

Я тоді його не зрозуміла. Лише пирхнула і повернулась до прописів. Бо хвилина — це ж ніщо. Пшик.

Сьогодні я виконувала нову вправу на трицепс. Тренерка — довгонога дівчина з прекрасними формами невимушено сказала:

— Ірусю, все чудово, залишилася одна хвилинка.

Я кивнула, але ця хвилина тяглася вічність. Хоча була така ж, як і попередні. Як учорашні сто хвилин, витрачені на серіал.

Пам’ятаю, ще студенткою їхала я якось у маршрутці й випадково підслухала розмову двох жінок. Одна плакала, друга втішала:

— Скільки вже минуло, як чоловіка поховала?
Та поправила темну хустку і ледь хитнула головою:
— Вісім років. А здається — ніби це було вчора.

Ще добре пам’ятаю, як моя однокласниця проводжала хлопця в армію. Вони стояли на пероні. Він цілував її й казав:

— Не хвилюйся! Це ж лише рік. Пролетить, не зчуєшся.

А вона дивилась на нього, як на прибульця, і тихо скиглила:

— Який ще рік, коли кожна хвилина — як кілометр болю?

Ми найчастіше марнуємо хвилини. Десять — на перекур, тридцять — на балаканину телефоном, п’ятдесят — на черговий рівень у грі, сто двадцять — на бездумний перегляд новин, і ще сотні — в стрічках соцмереж. Ми розкидаємося ними, навіть не помічаючи. А потім приходить одна — вирішальна. І тоді все переосмислюється.

Не вистачило кисню в балоні — щоб виринути. Не вистачило секунди — щоб сказати «вибач». Не вистачило вдиху — щоб наковтатися повітря на запас. Не вистачило погляду — щоб побачити щось справжнє й заспокоїтися.

Всього одна хвилина…
72 удари серця.
58 літаків, що здіймаються в небо.
258 новонароджених.
116 весіль.
20 вдихів і стільки ж шансів усе змінити.

Саме зараз. У цю саму хвилину.

На основі оповідання Ірини Говорухи

🔥 Що відбувається з бджолами під час бойових дій?
Бджоли не покидають вулики навіть під обстрілами
Вони орієнтуються за вібраціями та електромагнітними сигналами. Обстріли їх лякають, але вулики вони не кидають — тримають оборону до останнього.

Пошкодження вуликів — масова загибель
Якщо уламок потрапляє в корпус або від ударної хвилі руйнується дах — сім’я гине за лічені години.

Втрата матки — фатальна
Під час вібрацій та вибухів матки можуть бути травмовані або загинути, що прирікає всю сім’ю.

📍 Реальні історії українських пасічників (2022–2024):
Київська обл.
Пасіка під Ірпенем опинилась у зоні окупації. Вулики обстріляли, кілька згоріли. Після звільнення залишилося 7 із 36. Бджоли вижили завдяки віддаленню від доріг та лісосмузі.

Сумщина
Пасічник вивіз частину вуликів до родичів у Полтавську область, але залишив частину в укритому підвалі — бджоли зимували там і успішно пережили холод без втрат.

Херсонщина
Пасіка біля Дніпра опинилася в зоні регулярних обстрілів. Бджоли вижили, бо вулики були вкопані в землю й укриті сеном та плівкою. Пасічник працював у бронежилеті.

🛠️ Що роблять пасічники, щоб урятувати бджіл у воєнний час?
Переносять вулики в підвали, гаражі, траншеї

Встановлюють броньовані щити з ОСБ, мішків із піском

Роблять мобільні пасіки — невеликі фургони, які можна евакуювати

Стежать за рівнем стресу бджіл (менша активність, агресивність)

🐝 Символ витривалості та надії
Бджоли — ті, хто працює незалежно від людських катастроф. Після обстрілів, вибухів, окупації — вони знову виходять на медозбір. Їхній приклад надихає.

Мед, зібраний у зоні бойових дій — не просто солодкий продукт. Це свідок історії, знак того, що життя триває.

🟡🔵 Пасічники на деокупованих територіях — це першочергові відновлювачі.
Бо якщо повернулись бджоли — значить, є майбутнє.