#поезія Я стала інша, я стала старша, Чи може гірша,чи може краща... Із тихим болем, зі світлим щастям, З рікою й полем, що часто сняться.Я стала тихша, чи то мудріша,Мейкапу менше, взуття зручніше, Всі друзі справжні, а чай із м'яти, Прості наряди, рахую втрати...Я стала старша, я стала інша. Ні я не краща і я не гірша, Навчилась просто собою бути- Люблю я роси, природу чути, Потанцювати і поспівати, І полюбила я запах м'яти... Перегорнула нову сторінку- Собою стала.Я просто жінка...

Зараз, під час війни, все більше людей переосмислюють свої життєві пріоритети та цінності. Багато хто залишає високооплачувану стабільну роботу, щоб взяти паузу, відпочити та знайти себе. Ми не витримуємо зовнішнього тиску і починаємо шукати опори всередині, прагнучи віднайти вищу мету, окрім просто бізнесу та грошей. Задумайтеся, скільки ресурсів ми зазвичай витрачаємо на тіло та його вигляд: щоденні процедури, тренування, їжа, одяг, макіяж… Але ж ми - це не лише тіло. Ми маємо й інші, не менш важливі складові - емоції, розум, душу, які теж потребують нашої свідомої уваги та піклування. Саме там криється величезний потенціал енергії: у звільненні від комплексів, упереджень, навʼязливих думок, заблокованих емоцій та у розумінні власних потреб, бажань та можливостей. Саме тому зараз такої популярності набули різноманітні практики для внутрішнього розвитку. Психологія перестала бути "методом для психів". Йога, саунд-хілінг, цвяхостояння, трансформаційні ігри, духовні практики - все це користується дедалі більшим попитом. Можливо, саме через ці випробування ми як суспільство врешті навчимося цінувати не лише матеріальні досягнення, а й усвідомлене життя та вищі сенси. Ця криза може стати каталізатором для глибокої трансформації нашого колективного світогляду. #всенсі #усвідомлення

Приходить Осінь... Мовчки варить чорну каву. У срібній джезві булькотить магічне вариво богів... Ти, ніби, і чекав її, хоч літа ще спровадити не смів.. А в сінях листя з-під дверей собі затіяло забаву. Приходить Осінь... Не страшать сумні дощі. Замрілі айстри в ботах топчуть мокру стежку... Ти, ніби, й знаєш як плести ці дні з сльоти в мережку, Та... мироточить не єлеєм геть юний вересень в душі... Приходить Осінь... Ще погідна. Ще зелена. Така, як доля... З літ дитячих і до теперішнього вдиху... Мовчить. І варить в срібній джезві гіркаве вариво. І тихо золòтить листя та грушкú, поклавши літо на рамéна... Приходить Осінь... ☕ Людмила Галінська 📷 Світлини з мережі

УКРАЇНА МАЄ КАРТИ (анімація) [ENG SUB]

https://www.youtube.com/live/GKVCO6PlKiQ?si=gIsK6rUpjoD8NEnT