Українська
English
#поезія
Вже серпень підпирає літні двері,Ще не заходить-лиш надворі чекає.
То загляда в віконце,то присяде в сквері,Допоки липень літо рідне обіймає.
Перевіряє:чи все у липня вийшло?Чи жита й пшениці вже достигли?
Чи налилися соком сливи й вишні?Чи скошена трава на пожовтілих схилах?
Заслухався він пісню жайворинуЙ гудіння бджіл в . гречанім цвіті.Збирає мак, бо скоро ж Маковія,
На теплих хвилях золотого жита.Торкає соняшникове жовте поле.І йде повільно стежками городів.І гладить гарбузи, важкі, як сонце,
І тане серце від дзвінких мелодій.А завтра вже,немов господар, зайде.В свою Господу-у серпневі храми.
Й Іллю зустріне на грозовій дорозі,І Маковію він відкриє світлі брами.
Він яблук стиглих приготує Спасові на стіл.І меду в сотах,як господару годиться.
Й захоче залишити незабутній слід,І розмаїття серпня довго буде сниться.Збере він урожай з садів у щедрі закрома,Складе в копиці сіно лугове, духмяне і пахуче,А десь в райських садах вже достига хурма.І серпень літечку закриє двері-неминуче
Л. Манжулеєва.
Вже серпень підпирає літні двері,Ще не заходить-лиш надворі чекає.
То загляда в віконце,то присяде в сквері,Допоки липень літо рідне обіймає.
Перевіряє:чи все у липня вийшло?Чи жита й пшениці вже достигли?
Чи налилися соком сливи й вишні?Чи скошена трава на пожовтілих схилах?
Заслухався він пісню жайворинуЙ гудіння бджіл в . гречанім цвіті.Збирає мак, бо скоро ж Маковія,
На теплих хвилях золотого жита.Торкає соняшникове жовте поле.І йде повільно стежками городів.І гладить гарбузи, важкі, як сонце,
І тане серце від дзвінких мелодій.А завтра вже,немов господар, зайде.В свою Господу-у серпневі храми.
Й Іллю зустріне на грозовій дорозі,І Маковію він відкриє світлі брами.
Він яблук стиглих приготує Спасові на стіл.І меду в сотах,як господару годиться.
Й захоче залишити незабутній слід,І розмаїття серпня довго буде сниться.Збере він урожай з садів у щедрі закрома,Складе в копиці сіно лугове, духмяне і пахуче,А десь в райських садах вже достига хурма.І серпень літечку закриє двері-неминуче
Л. Манжулеєва.
#поезія
Вже серпень підпирає літні двері,Ще не заходить-лиш надворі чекає.
То загляда в віконце,то присяде в сквері,Допоки липень літо рідне обіймає.
Перевіряє:чи все у липня вийшло?Чи жита й пшениці вже достигли?
Чи налилися соком сливи й вишні?Чи скошена трава на пожовтілих схилах?
Заслухався він пісню жайворинуЙ гудіння бджіл в . гречанім цвіті.Збирає мак, бо скоро ж Маковія,
На теплих хвилях золотого жита.Торкає соняшникове жовте поле.І йде повільно стежками городів.І гладить гарбузи, важкі, як сонце,
І тане серце від дзвінких мелодій.А завтра вже,немов господар, зайде.В свою Господу-у серпневі храми.
Й Іллю зустріне на грозовій дорозі,І Маковію він відкриє світлі брами.
Він яблук стиглих приготує Спасові на стіл.І меду в сотах,як господару годиться.
Й захоче залишити незабутній слід,І розмаїття серпня довго буде сниться.Збере він урожай з садів у щедрі закрома,Складе в копиці сіно лугове, духмяне і пахуче,А десь в райських садах вже достига хурма.І серпень літечку закриє двері-неминуче
Л. Манжулеєва.
502views
