#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
“Змія й крила ночі” Карісса Бродбент
Перша частина циклу
Видавництво Віват
Це вражаюче похмура історія про шлях Ореї, людини, вихованої королем вампірів. Колись вампіри вбили всю її родину, але король Вінсент побачив щось у дівчинці, тож забрав її у палац і зробив з неї зброю, яка може захистити себе й інших людей. От тільки Орея дуже не любить все людське в себе, тож відправляється на таку собі “Гру в кальмара”, переможець якої може отримати не вaгін корейських вон, а право на бажання, яке богиня Ніаксія має виконати.
Я не одразу вкинулася в цю історію, бо сумний початок задав не найкращий тон. Але далі я настільки прониклася світом, Ореєю, Вінсентом, Рейном, Міш, що відривати себе від книги було складно. Коли я читала про оцей вампірський світ, то думала, що десь така фігня була б, якби Баффі не закрила Пекельну пащу - люди борсаються собі у окремих кварталах, а вампіри приколу заради частенько виходять на них полювати. Але тут є своя Баффі, яка з дитинства вчиться битися, виживати і нікому не довіряти. І всі ці захисні шари настільки щільно до неї прилягають, що декому довелося неабияк попітніти, щоб хоч якось налагодити контакт.
Титульна пара стає зрозумілою досить швидко, але авторка підготувала нам пекельний slow burn. Герої настільки повільно йдуть один до одного, шо я вже навіть і не розраховувала на якісь сцени 18+. Але вони там є, і написані дуже гарно. А який розкішний момент з приготуванням їжі (хто читав, як вам?). Здається, я навіть чула, як він проговорив цю фразу вголос (божечки, все, дожилася, чую голоси…)
Парадокс - фінал для мене був більш-менш очевидним, але від цього не став менш карколомним. Тому без продовження тут не обійтися.
#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
“Змія й крила ночі” Карісса Бродбент
Перша частина циклу
Видавництво Віват
Це вражаюче похмура історія про шлях Ореї, людини, вихованої королем вампірів. Колись вампіри вбили всю її родину, але король Вінсент побачив щось у дівчинці, тож забрав її у палац і зробив з неї зброю, яка може захистити себе й інших людей. От тільки Орея дуже не любить все людське в себе, тож відправляється на таку собі “Гру в кальмара”, переможець якої може отримати не вaгін корейських вон, а право на бажання, яке богиня Ніаксія має виконати.
Я не одразу вкинулася в цю історію, бо сумний початок задав не найкращий тон. Але далі я настільки прониклася світом, Ореєю, Вінсентом, Рейном, Міш, що відривати себе від книги було складно. Коли я читала про оцей вампірський світ, то думала, що десь така фігня була б, якби Баффі не закрила Пекельну пащу - люди борсаються собі у окремих кварталах, а вампіри приколу заради частенько виходять на них полювати. Але тут є своя Баффі, яка з дитинства вчиться битися, виживати і нікому не довіряти. І всі ці захисні шари настільки щільно до неї прилягають, що декому довелося неабияк попітніти, щоб хоч якось налагодити контакт.
Титульна пара стає зрозумілою досить швидко, але авторка підготувала нам пекельний slow burn. Герої настільки повільно йдуть один до одного, шо я вже навіть і не розраховувала на якісь сцени 18+. Але вони там є, і написані дуже гарно. А який розкішний момент з приготуванням їжі (хто читав, як вам?). Здається, я навіть чула, як він проговорив цю фразу вголос (божечки, все, дожилася, чую голоси…)
Парадокс - фінал для мене був більш-менш очевидним, але від цього не став менш карколомним. Тому без продовження тут не обійтися.
Українська
English
