• 5views
  • Раніше ми мріяли зустріти Новий рік у Нью-Йорку, Парижі, Празі чи Відні.
    Хтось під Біг-Бен, хтось на Таймс-Сквер, хтось під Ейфелевою вежею.

    А зараз хочеться просто додому.
    Без вогнів, без феєрверків, без шуму.

    Просто сісти на поїзд до Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу, Павлограду, Краматорська, Слов’янська, Василівки, Мелітополя, Оріхова, Покровська, Бердянська та Бахмута…
    І знати, що тебе чекають.

    Бо найбільше диво цього року, не ялинка,
    а рідне місто в якому панує мир.
    І життя, в якому ти лишився поруч із ним.
    Раніше ми мріяли зустріти Новий рік у Нью-Йорку, Парижі, Празі чи Відні. Хтось під Біг-Бен, хтось на Таймс-Сквер, хтось під Ейфелевою вежею. А зараз хочеться просто додому. Без вогнів, без феєрверків, без шуму. Просто сісти на поїзд до Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу, Павлограду, Краматорська, Слов’янська, Василівки, Мелітополя, Оріхова, Покровська, Бердянська та Бахмута… І знати, що тебе чекають. Бо найбільше диво цього року, не ялинка, а рідне місто в якому панує мир. І життя, в якому ти лишився поруч із ним.
    4views
  • 4views