https://youtu.be/q64G4ci8c70?si=0CSgdJR4UsYq8Ob_

Коли 11 вересня 2001 року американський програміст Грейді Курпасі почув новини про літаки, що врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру, він облишив усі свої справи та вирушив пішки з нью-йоркського району Квінз до Нижнього Мангеттену. Саме в цій частині міста, що опинилася в епіцентрі атак, мала перебувати його кохана Хісон. Вона вижила, але той день і ті пошуки змінили долю 29-річного Грейді — він вирішив завершити кар'єру програміста та вступив до Корпусу морської піхоти. Став офіцером, служив в Іраку та Афганістані, був поранений, отримав "Пурпурове серце". Після двадцяти років служіння американському народові, у вересні 2021-го капітан Курпасі вийшов у відставку. І, здавалося, мав повернутися до цивільного життя. Але незабаром світ сколихнули новини про повномасштабне вторгнення Росії до України. І Грейді Курпасі вирішив, що його вміння будуть корисними на українській землі. У березні 2022-го року він вже бився з росіянами в Ірпені. А у квітні під час завдання на Херсонщині потрапив під російський обстріл. Останнього бійця, що бачив його живим, росіяни взяли в полон. Понад рік доля Курпасі залишалася невідомою. Навесні 2023-го про його історію дізналася американка Меган Моббс (її батько Кіт Келлог за президента Трампа стане спецпосланцем США з питань України). Вона взяла цю історію близько до серця не лише через громадянство Курпасі: в 2009-му він був стипендіатом Фонду Пета Тіллмана так само, як і сама Моббс чотири роки по тому. Тому вона вирішила провести розслідування, щоб дізнатися долю капітана. І підключила до нього співробітників американського благодійного Фонду Везермана, яким керує Моббс. Фонд Везермана (The Weatherman Foundation) створили американці Елізабет Везерман і Ендрю Дункан. З початком повномасштабного вторгнення Росії вони сконцентрували роботу організації на допомозі українцям через гуманітарні програми. Станом на зараз йдеться вже про суму в 150 мільйонів доларів. Мета цієї статті — саме розповісти про роботу фонду. А історія Грейді Курпасі стала прикладом того, як Фонд слідує своєму принципу — виявляти прогалини та заповнювати їх. Станом на весну 2023 року Фонд розв'язував інші проблеми. Найбільш масштабним їхнім проєктом було створення логістичного центру на румунсько-українському кордоні, звідки більш ніж 70-ти гуманітарним організаціям в Україні доставили понад 10 000 палет допомоги. Однією зі співробітниць, що супроводжувала проєкти, доводила до бенефіціарів гуманітарну допомогу та просто їздила туди, "де складно і страшно", була Ірина Хорошаєва. Тепер її долучили до пошуків Курпасі. 💬 "Ми починали як сліпі кошенята. Це просто була така унікальна справа, яку потрібно було взяти, зробити, закрити і забути", – згадує Хорошаєва. Одного дня пошуки привели її до дверей миколаївського моргу. Там лежали останки бійців, які після деокупації частини Херсонщини забрали з тієї самої ділянки, де прийняла останній бій група Курпасі. І серед них Ірина знайшла бронежилет з його позивним. Проте це була лише частина роботи. Далі потрібно було ідентифікувати рештки тіла — для цього провели кісткову ДНК-експертизу. Зв'язатися з родиною, яка за цей час отримала багато неправдивих повідомлень про долю Грейді. Зрештою репатріювати його. 💬 "В якийсь момент вона [дружина] сказала, що знала: Грейді вже немає. Коли у вас є кохана людина, ви просто знаєте, що її більше немає. Але у них була 13-річна донька. У той час вона була ще зовсім маленька. Для цієї родини дуже важливо було знайти внутрішній спокій та мати змогу поставити крапку в цій історії", – розповідає Моббс, яка разом із рідними зустрічала труну з тілом Курпасі в нью-йоркському аеропорту. Проте виявилося, що це не поодинокий випадок. Що й іншим родинам іноземних бійців, які зникли безвісти або загинули в Україні, теж потрібна допомога. Так Фонд Везермана створив програму для їхньої підтримки. А Хорошаєва більше не займається гуманітарною допомогою — тепер на ній пошук, ідентифікація та репатріація тих, хто не народився в Україні, але віддав за неї своє життя. Детальніше — читайте у матеріалі нижче 👇 📖 https://www.pravda.com.ua/articles/2025/09/29/8000301/

Ціни на російську нафту продовжують падати, досягнувши найнижчого рівня за два роки. Вартість експорту знизилася на 4% за останній місяць, а середня ціна Urals опустилася нижче 50 доларів за барель. Попри це, фізичні обсяги експорту залишаються стабільними — 3,29 млн барелів на добу, хоча загальний дохід від продажу нафти скоротився на 220 млн доларів. Аналітики пов’язують падіння цін із рішенням ОПЕК+ збільшити видобуток, а також із санкціями, які обмежують можливості російського нафтового сектору. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА ІГОР САПОЖКО рф продовжує масовано атакувати Київщину, цілеспрямовано б’ючи по цивільній інфраструктурі, житлу, школах, дитсадках, підприємствах. Під ударом — те, чим живе громада щодня. Мета цих атак очевидна: залякати, залишити без світла й тепла, посіяти паніку. Але цього не буде. Ми вистоїмо. Перебуваю на місці наслідків атаки в Броварах. Тут працюють рятувальники, комунальники, енергетики, медики, поліцейські та місцева влада. Усі діють злагоджено й оперативно — кожен виконує свою частину роботи, щоб якнайшвидше ліквідувати наслідки обстрілу та допомогти людям. У місті пошкоджено п’ять багатоповерхівок, три приватні будинки, 26 гаражних боксів, будівлю дитячого садка та торгового центру, 25 автомобілів. У Броварському районі також пошкоджено приватний будинок і автомобіль. Фахівці працюють над тим, щоб якнайшвидше відновити стабільне електропостачання. Робота з ліквідації наслідків триває. Усі відповідальні служби на постійному зв’язку та координують свої дії. Фахівці продовжують оцінювати збитки та визначають першочергові відновлювальні заходи. З резервного фонду виділено необхідні матеріали для першочергового швидкого ремонту. Окрема подяка нашим мисливцям за дронами з проєкту «Чисте небо» — сьогодні вони перехопили до підльоту в населені пункти майже пʼять десятків ворожих ударних дронів. Робота наших сил ППО щодня рятує життя та зменшує масштаби руйнувань. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

#історія #події 🎨 Народження Українського Мистецтва: Відкриття Академії. ​5 грудня 1917 року (за новим стилем) в Києві відбулася подія виняткової ваги для національного культурного життя: урочисте відкриття Української академії мистецтв (УАМ). Започаткована у вирі революції, Академія стала першим вищим художнім навчальним закладом з національним вектором, покликаним формувати професійну школу українського мистецтва. ​У Вирі Національного Відродження ​Рішення про створення Академії було ухвалене невдовзі після проголошення Української Народної Республіки. До того часу українські митці були змушені здобувати освіту або в російських імперських закладах (Петербург, Москва), або за кордоном, де національні традиції та ідеї часто ігнорувалися. ​У 1917 році, на тлі потужного національно-визвольного руху, виникла гостра потреба у власній інституції, яка б не лише готувала художників, а й досліджувала та розвивала українську художню спадщину. Ініціаторами заснування виступили визначні діячі: історик мистецтва Дмитро Антонович, політик Михайло Грушевський та група провідних художників-педагогів. ​Зірковий Склад Засновників ​УАМ зібрала справжній цвіт українського мистецтва. До першого складу професорів (засновників) увійшли: ​Георгій Нарбут (графіка), обраний першим ректором Академії. ​Василь Кричевський (архітектура та народне мистецтво). ​Михайло Бойчук (монументальне мистецтво). ​Федір Кричевський (живопис). ​Олександр Мурашко (живопис). ​Микола Бурачек (пейзажний живопис). ​Абрам Маневич (пейзажний живопис). ​Саме ці майстри сформували унікальні творчі майстерні, де навчальний процес був максимально наближений до творчої практики. Нарбут, відомий своїм модерновим стилем та глибоким знанням української графіки, зміг одразу задати високий стандарт викладання та наукової роботи. ​Історичне значення ​Урочисте відкриття відбулося у приміщенні Центральної Ради. Поява Української академії мистецтв стала не просто відкриттям нового навчального закладу, а символічним актом державотворення в галузі культури. Вона стала центром формування нового, національного модернізму, який поєднував світові художні течії з традиціями українського бароко, іконопису та народного мистецтва. ​Хоча УАМ проіснувала під початковою назвою недовго (згодом її було реорганізовано у Київський художній інститут), її засновницький період 1917–1922 років заклав фундамент для розвитку української художньої школи на десятиліття вперед, виховавши цілу плеяду митців, які пізніше стали відомі як представники Розстріляного відродження.