#ШІ #фанфік #K_Drama
Контракт на Вічність
Ю Докхва, глава "J&Y Group" і єдиний онук вірного слуги Токкебі, дивився на стіну плачу зі своїх резюме. Десять років минуло відтоді, як його дядечки (один безсмертний, інший — Жнець) стали повноцінною частиною його життя. І всі десять років його кар’єра була успішною, а от пошук особистого секретаря — фіаско.
Секретарі тікали через тиждень. Причини були... різноманітні. "Я не можу вносити у графік зустрічі з кимось, хто, за вашими словами, «має меч у грудях, але виглядає, як модель»," — була найпоширеніша скарга. Або: "У мої обов'язки не входить розшукувати в офісі чорний капелюх, який, як ви стверджуєте, змушує людей бачити привида!"
Докхва, якому вже виповнилося тридцять, був мільярдером, що керував конгломератом, але все ще зберігав ту чарівну інфантильність. Він вірив у долю і у... Хе Джису.
Вона увійшла до його кабінету, наче антикризовий менеджмент у костюмі. Їй було двадцять сім, вона була прагматична, холоднокровна і, судячи з резюме, на дух не переносила нелогічність.
«Пане Ю, — заявила вона, не сідаючи. — Я бачу, що Ваш бюджет на «непередбачені витрати» за останні півроку включає купівлю п'ятитисячної свічки та терміновий квиток до Квебеку, Канада, без візи для невідомого пасажира. Це ми негайно усуваємо. Мій план — нульовий хаос».
Докхва відчув і страх, і надію. «Це... це прекрасно, Джису! Але щодо Квебеку, це було дуже важливо для... сімейного бізнесу».
«Сімейний бізнес не вимагає кленового сиропу за п'ятсот доларів і доставки в той самий день, пане Ю», — холодно зауважила вона.
Вона залишилася. Ідеальний порядок запанував в офісі. Докхва майже почав вірити, що йому вдалося приборкати хаос, але його містичне життя швидко внесло корективи.
Тиждень перший. Хаос у графіку.
Джису виявила, що пункт «Спеціальна сімейна зустріч: перегляд серіалів із зауваженнями про долю» вноситься у графік тричі на тиждень і має пріоритет над засіданнями ради директорів.
Одного разу Докхва, схвильований, увірвався до її офісу.
«Джису! Мені треба терміново зникнути на півгодини! Це абсолютний форс-мажор!»
«Пане Ю, Ви маєте зустріч із японськими інвесторами через п'ятнадцять хвилин», — незворушно відповіла вона, піднімаючи брову.
«Справа в тому, — прошепотів він, нахилившись, — що мій дядько щойно телепортувався в Торонто і забув свій телефон! Мені треба... відвезти йому телефон!»
Джису опустила ручку. «Він не міг відправити його поштою?»
«Він Токкебі! Він не користується поштою! — Докхва стишив голос. — Він може спалити її випадково. Будь ласка, скажіть інвесторам, що у нас «технічні неполадки з ефірною матерією»».
Через півгодини Докхва повернувся, задихаючись, і на його піджаку дивним чином висів кленовий листок. Джису просто відправила його на зустріч, не кажучи ні слова, і лише вписала в бюджет "Кленові листки, термінова утилізація".
Тиждень другий. Візитери.
Головний тест для Джису прийшов у вигляді Женця Смерті.
Жнець Смерті прийшов у той день, коли в офісі була перевірка пожежної безпеки. Він був у своєму ідеальному чорному костюмі, але, на щастя, без капелюха.
«Ю Докхва, — його голос був глибоким і пустим. — Мені потрібна твоя найбільша кімната. Треба поговорити з двома душами, які застрягли у вентиляції».
Докхва ошелешено кліпнув. «Але Жнець-нім, у нас там переговорна...»
«Тимчасова зміна призначення. Я заберу їх швидко», — пообіцяв Жнець.
Джису, бачачи цю сюрреалістичну сцену, підійшла до Женця, немов до звичайного клієнта.
«Добрий день. Вибачте, але для зміни призначення кімнати мені потрібна офіційна заявка з Вашої організації. Ви Жнець Смерті, правильно? Будь ласка, вкажіть назву відділу та ідентифікаційний номер душі».
Жнець Смерті, який тисячі років просто брав душі, був шокований. Він стояв на місці, не розуміючи, як реагувати на таку прагматичну вимогу.
«І, будь ласка, не залишайте у нас чорного капелюха. Минулого разу ми втратили трьох клієнтів», — додала Джису, ідеально посміхаючись.
Жнець лише прошепотів: «Вона... небезпечна», і зник.
Докхва дивився на неї, як на диво. «Джису... ти відшила Женця Смерті».
«Я його адмініструвала, пане Ю. Не більше», — сухо поправила вона.
Кульмінація. Заява про звільнення.
Джису була переконана, що Докхва керує не конгломератом, а нелегальною групою психоаналітиків, що використовують ролі містичних істот. Вона більше не могла цього терпіти. Вона сіла, щоб написати заяву про звільнення.
«Причина: неможливість раціонального планування через «прокляття» та «містичних родичів»».
У цей момент двері відчинилися. Докхва зайшов, розпатланий, і відчайдушно намагався приховати піджаком... ніж. Він був блідий.
«Джису, все добре! Це просто... дядько вчиться новим трюкам! Він просто хотів показати мені... фокус!» — Докхва запнувся. Насправді, Гоблін просто ненароком згадав про свій старий меч, і Докхва уявив його.
Джису підняла очі. Вона побачила його паніку, його самотність і його відчайдушне бажання виглядати нормальним. Він не був божевільним. Він просто жив у занадто складному світі.
Замість того, щоб подати заяву, вона взяла ручку і викреслила у своєму блокноті: «Купити нові свічки для Гобліна» і замінила це на: «Внести у бюджет: 1. Кленовий сироп (ліміт $300). 2. Подарунки для «дядька» (обов'язково з логотипом «J&Y Group»). 3. Капелюх для «Женця» (з функцією GPS-трекера)».
Вона вирішила залишитися. Її прагматизм руйнувався, але її організаторський талант знайшов собі ідеальний виклик.
«Пане Ю, — сказала Джису, не піднімаючи очей. — Ми додамо у Ваш графік годину на містичний хаос щодня після обіду. А також. Ми напишемо Женцю Смерті офіційного листа з проханням про попередню реєстрацію душ».
Докхва дивився на неї з вдячністю, що межувала з обожнюванням. «Джису, ти дарована мені долею!»
«Я дарована Вам відділом кадрів, пане Ю. Але наступного разу про телепортацію попереджайте мене за годину, а не за три хвилини. А тепер, у Вас зустріч із відділом інвестицій. І, будь ласка, зніміть кленового листа з волосся».
Вона стала «менеджером хаосу». І вперше Докхва відчув, що він не самотній у своєму божевільному, але чарівному світі.
#ШІ #фанфік #K_Drama
Контракт на Вічність
Ю Докхва, глава "J&Y Group" і єдиний онук вірного слуги Токкебі, дивився на стіну плачу зі своїх резюме. Десять років минуло відтоді, як його дядечки (один безсмертний, інший — Жнець) стали повноцінною частиною його життя. І всі десять років його кар’єра була успішною, а от пошук особистого секретаря — фіаско.
Секретарі тікали через тиждень. Причини були... різноманітні. "Я не можу вносити у графік зустрічі з кимось, хто, за вашими словами, «має меч у грудях, але виглядає, як модель»," — була найпоширеніша скарга. Або: "У мої обов'язки не входить розшукувати в офісі чорний капелюх, який, як ви стверджуєте, змушує людей бачити привида!"
Докхва, якому вже виповнилося тридцять, був мільярдером, що керував конгломератом, але все ще зберігав ту чарівну інфантильність. Він вірив у долю і у... Хе Джису.
Вона увійшла до його кабінету, наче антикризовий менеджмент у костюмі. Їй було двадцять сім, вона була прагматична, холоднокровна і, судячи з резюме, на дух не переносила нелогічність.
«Пане Ю, — заявила вона, не сідаючи. — Я бачу, що Ваш бюджет на «непередбачені витрати» за останні півроку включає купівлю п'ятитисячної свічки та терміновий квиток до Квебеку, Канада, без візи для невідомого пасажира. Це ми негайно усуваємо. Мій план — нульовий хаос».
Докхва відчув і страх, і надію. «Це... це прекрасно, Джису! Але щодо Квебеку, це було дуже важливо для... сімейного бізнесу».
«Сімейний бізнес не вимагає кленового сиропу за п'ятсот доларів і доставки в той самий день, пане Ю», — холодно зауважила вона.
Вона залишилася. Ідеальний порядок запанував в офісі. Докхва майже почав вірити, що йому вдалося приборкати хаос, але його містичне життя швидко внесло корективи.
Тиждень перший. Хаос у графіку.
Джису виявила, що пункт «Спеціальна сімейна зустріч: перегляд серіалів із зауваженнями про долю» вноситься у графік тричі на тиждень і має пріоритет над засіданнями ради директорів.
Одного разу Докхва, схвильований, увірвався до її офісу.
«Джису! Мені треба терміново зникнути на півгодини! Це абсолютний форс-мажор!»
«Пане Ю, Ви маєте зустріч із японськими інвесторами через п'ятнадцять хвилин», — незворушно відповіла вона, піднімаючи брову.
«Справа в тому, — прошепотів він, нахилившись, — що мій дядько щойно телепортувався в Торонто і забув свій телефон! Мені треба... відвезти йому телефон!»
Джису опустила ручку. «Він не міг відправити його поштою?»
«Він Токкебі! Він не користується поштою! — Докхва стишив голос. — Він може спалити її випадково. Будь ласка, скажіть інвесторам, що у нас «технічні неполадки з ефірною матерією»».
Через півгодини Докхва повернувся, задихаючись, і на його піджаку дивним чином висів кленовий листок. Джису просто відправила його на зустріч, не кажучи ні слова, і лише вписала в бюджет "Кленові листки, термінова утилізація".
Тиждень другий. Візитери.
Головний тест для Джису прийшов у вигляді Женця Смерті.
Жнець Смерті прийшов у той день, коли в офісі була перевірка пожежної безпеки. Він був у своєму ідеальному чорному костюмі, але, на щастя, без капелюха.
«Ю Докхва, — його голос був глибоким і пустим. — Мені потрібна твоя найбільша кімната. Треба поговорити з двома душами, які застрягли у вентиляції».
Докхва ошелешено кліпнув. «Але Жнець-нім, у нас там переговорна...»
«Тимчасова зміна призначення. Я заберу їх швидко», — пообіцяв Жнець.
Джису, бачачи цю сюрреалістичну сцену, підійшла до Женця, немов до звичайного клієнта.
«Добрий день. Вибачте, але для зміни призначення кімнати мені потрібна офіційна заявка з Вашої організації. Ви Жнець Смерті, правильно? Будь ласка, вкажіть назву відділу та ідентифікаційний номер душі».
Жнець Смерті, який тисячі років просто брав душі, був шокований. Він стояв на місці, не розуміючи, як реагувати на таку прагматичну вимогу.
«І, будь ласка, не залишайте у нас чорного капелюха. Минулого разу ми втратили трьох клієнтів», — додала Джису, ідеально посміхаючись.
Жнець лише прошепотів: «Вона... небезпечна», і зник.
Докхва дивився на неї, як на диво. «Джису... ти відшила Женця Смерті».
«Я його адмініструвала, пане Ю. Не більше», — сухо поправила вона.
Кульмінація. Заява про звільнення.
Джису була переконана, що Докхва керує не конгломератом, а нелегальною групою психоаналітиків, що використовують ролі містичних істот. Вона більше не могла цього терпіти. Вона сіла, щоб написати заяву про звільнення.
«Причина: неможливість раціонального планування через «прокляття» та «містичних родичів»».
У цей момент двері відчинилися. Докхва зайшов, розпатланий, і відчайдушно намагався приховати піджаком... ніж. Він був блідий.
«Джису, все добре! Це просто... дядько вчиться новим трюкам! Він просто хотів показати мені... фокус!» — Докхва запнувся. Насправді, Гоблін просто ненароком згадав про свій старий меч, і Докхва уявив його.
Джису підняла очі. Вона побачила його паніку, його самотність і його відчайдушне бажання виглядати нормальним. Він не був божевільним. Він просто жив у занадто складному світі.
Замість того, щоб подати заяву, вона взяла ручку і викреслила у своєму блокноті: «Купити нові свічки для Гобліна» і замінила це на: «Внести у бюджет: 1. Кленовий сироп (ліміт $300). 2. Подарунки для «дядька» (обов'язково з логотипом «J&Y Group»). 3. Капелюх для «Женця» (з функцією GPS-трекера)».
Вона вирішила залишитися. Її прагматизм руйнувався, але її організаторський талант знайшов собі ідеальний виклик.
«Пане Ю, — сказала Джису, не піднімаючи очей. — Ми додамо у Ваш графік годину на містичний хаос щодня після обіду. А також. Ми напишемо Женцю Смерті офіційного листа з проханням про попередню реєстрацію душ».
Докхва дивився на неї з вдячністю, що межувала з обожнюванням. «Джису, ти дарована мені долею!»
«Я дарована Вам відділом кадрів, пане Ю. Але наступного разу про телепортацію попереджайте мене за годину, а не за три хвилини. А тепер, у Вас зустріч із відділом інвестицій. І, будь ласка, зніміть кленового листа з волосся».
Вона стала «менеджером хаосу». І вперше Докхва відчув, що він не самотній у своєму божевільному, але чарівному світі.
Українська
English
