ЗАЧАТТЯ СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Святий пророк Малахія передбачив, що перед приходом Месії з'явиться Його Предтеча, який вкаже на Його пришестя. У Нагірній країні Палестини жили праведні священик Захарія та його дружина Єлисавета. Вони сумлінно виконували Божі заповіді, але не мали дітей і невпинно молилися про це.

Одного разу Захарія, під час служіння в Єрусалимському храмі, увійшов до Святилища, щоб кадити фіміамом. Там він побачив Ангела Божого, який звістив йому, що молитва почута, і Єлисавета народить сина. Хлопчик матиме ім'я Іоан і стане Предтечею Господнім. Захарія засумнівався в словах Ангела через свій похилий вік, і за це був вражений німотою до дня народження сина.

Коли Захарія затримався в Святилищі, народ, який чекав його благословення, здивувався. Вийшовши, він не зміг промовити й пояснив знаками, що бачив видіння.

Пророцтво сповнилось: Єлисавета народила сина, який став Іоаном Хрестителем великим пророком, що приготував народ до пришестя Христа.

Народження святого Іоана стало початком здійснення Божого задуму про спасіння людства. Захарія ж, відновивши дар мови, прославив Бога за Його милість.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 23 вересня

ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Вінчання - форма церковного шлюбу, яка запроваджувалася Синодом протягом ХVІІ-ХVIII ст. На перших етапах цього процесу вінчання негативно сприймалося населенням України, оскільки суперечило народним весільним обрядам.

Повінчані молоді нерідко жили нарізно, аж поки не справлять традиційне весілля.

Але перед тим як іти до церкви, молоді просили в батьків благословення, і ця церемонія проводилася з хлібом-сіллю. На Гуцульщині обряд вінчання зветься прощею: молодий і молода тричі обходять довкола столу й просять батьків пробачити за все, чим завинили перед ними. Ідучи до церкви, молода нерідко клала собі за пазуху залізний ключ або окраєць хліба. Виходячи з церкви, молоді з'їдали хліб, щоб жилося не вбого. Під час вінчання дружки тримали на правому плечі молодого хлібину зі свічкою, а над лівим плечем молодої перемітку. Це також елемент обрядовості, які дещо «заземляли» духовний церемоніал. Водночас церковне вінчання збагачувало традиційне народне весілля ідеєю освячення шлюбу, закріплюючи цінності сімейного життя.

З відривного календаря "Криниченька" за 23 вересня