Ранок

Кава

Очікувати на чергову тривогу?

Чи вкладатися вже спати?

Щоночі сиджу на ослінчику, палю й вирячуюся в небо…

В селі небо ччччччорне-чорне… Зірки добре розгледіти можна.

Й не тільки зірки.

За одну мою цигарку 4-5 супутників нарахувати встигаю.

Не менш однієї зірочки, що падають.

Я вже така тренована, що встигаю миттєво заповітне бажання озвучити.

Але поки що ̶н̶е̶ ̶з̶з̶з̶з̶д̶о̶х̶ не виповнилося те бажання.

Яке я з разу в раз собі намріюю…

БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

РІДНЕНЬКА, ЖИВИ

Україно рідненька, живи!

Хай лунає твій голос крилато,

Щоб ніко́ли твої́ вороги

Не отримали бажане свято.

Україно рідненька, живи!

Хай цвітуть тво́ї ниви й діброви,

Височіють святині-церкви́

Й не зрікаються рідної мови.

Україно рідненька, живи!

Бо тебе не посміють скорити,

Та й за тебе звучать молитви́,

Щоб могла ти усі віки жити.

Україно рідненька, живи!

Хоч щомиті тебе атакують,

Роблять згарища з тебе й рови́

І щоразу страшне щось готують.

Україно рідненька, живи!

Хоч тебе намагаються вбити,

Ти тримаєш свої́ хоругви́,

Які зможуть тебе захистити.

Україно рідненька, живи!

Ти приречена вижити й жити,

Крізь вогонь і жорстокість війни

Ми зумієм тебе відродити.

02.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1063467

ЯНГОЛИ

( Присвячується всім медикам на фронті )

В халати білі медики вдягались,

Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,

Зробили це й ні миті не вагались,

І бачать пекло у житті, не в снах.

Життя рятують вже вони на фронті

Навко́лішки під обстріли орди,

Не бачать сонця там на горизонті,

Й радіють кожній крапельці води́.

Не довгі коридори і палати,

Але окопи й сховища страшні.

Доводиться їм там оперувати,

Стерильність всюди вже лишень вві сні.

Але життя готові рятувати

Під постріли й жахливий градопад,

Це дорого їм може коштува́ти…

Постійні залпи з вражих канонад.

Це – Янголи на фронті для військових,

Надія і рятунок для усіх,

Що не живуть у мріях кольорових,

І постріли скрізь чують, а не сміх.

Нехай Госпо́дь їх там оберігає,

Бере Пречиста всіх їх під Покров,

Живими у домівки повертає,

Щоб не лила́сь на фронті наша кров.

17.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ID: 974124

СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон звільнили вже від окупантів,

І радості від цьо́го меж нема,

Сліди лиши́лись від колаборантів,

З ордою бились наші недарма.

Гнила́ руsня втікала із Херсону,

"Дарунки" залишали скрізь вони,

Паршивим оркам там не бу́ло скону,

Нащадкам-вбивцям ката-сатани.

Герої наші йшли туди рішуче,

Бо – наш Херсон і наша це земля,

Прогнали бидло звідти все смердюче,

Не буде там злочинця-москаля.

В херсонців сльози полили́сь рікою,

І кожна з них – це радості сльоза,

Було́ раschиsтів, наче в купі гно́ю,

Точилась там війни́ страшна гроза.

Та вже сьогодні прапор України

В Херсоні, як колись, замайорів,

Лиши́лись по ординцях і руїни,

У місті залунав вкраїнський спів.

Херсон є наш, Херсон - це Україна!

Й не ворогу ходи́ть по цій землі́,

Звучатиме там мова солов'їна,

Й дозріє хліб на зораній ріллі.

11.11.2022 р.© Королева

Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Поможи нам, любий Боже,

Ворога здолати,

Хай ніколи він не зможе

У нас панувати.

Нехай щезне він, Всевишній,

Із Вкраїни-неньки,

Як роса щеза на сонці -

Щезнуть воріженьки.

Поможи війну закінчить,

Ворога розбити,

І під мирним небом, Боже,

Поможи нам жити.

Ворог клятий свічки гасить

Нашому народу

Нам не треба в Україні

З оркостану зброду.

Поможи нам їх позбутись

Й кров не проливати,

В ПЕРЕМОГУ огорнутись

І горя не знати.

Поможи нам, я благаю

За всю Україну,

Бо у серці я плекаю

Мову солов'їну.

Поможи нам повернути

МИР на землю нашу,

Хай вернеться ворог лютий

На болото, в рашу.

Сподіваюсь, що почуєш

Молитви-благання,

Бо на тебе, милий Боже,

Надія остання.

10.11.2023 р.

Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023