#Постаті

ВОЛОДИМИР РОМАНЮК

9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України.

19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня.

Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння.

14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня.
-----------

❗️Дніпровський район у Києві частково без електрики

Попередньо, вибух стався на ТЕЦ-6.

#думки
В житті буває всяке...
Сьогодні відчуваєш щастя, а завтра може світ здаватися чужим...
Сьогодні не можеш звести кінці з кінцями, а завтра ти на вершині успіху...
Сьогодні для тебе цінне одне, а завтра може бути зовсім інше...
Життя сповнене сюрпризів і ніхто не знає, що приготував нам сьогоднішній день...
Але треба жити і вірити, що
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!

🕯🇺🇦Степану Чубенку назавжди 16 років. У 2014 році його жорстоко вбили бойовики «днр» за синьо-жовту стрічку на рюкзаку.

Юнак із Краматорська був спортсменом, воротарем місцевої футбольної команди «Авангард». Та любив він не лише футбол — писав вірші, грав в КВК, разом з друзями опікувався дитячим будинком і завжди мріяв про власних дітей... У ці дні виповнюється вісім років з дня загибелі Степана.

11 років тому бойовики банди «Керч» жорстоко вбили шістнадцятирічного Степана Чубенка. За наказом ватажка Погодіна, його підлеглі Михайло Сухомлинов і Юрій Москальов вивезли хлопчика в село під Донецьком, довго катували і розстріляли. Після скоєних на Донбасі злочинів Погодін утік до Криму, де і був затриманий за запитом Інтерполу. 30 липня стало відомо, що окупанти в Криму звільнили терориста “ДНР” Погодіна, якого звинувачують у вбивстві школяра.

10 листопада 2019 року суд Торецька заочно засудив убивць українського школяра Чубенка до довічного ув’язнення.

Хлопчина мріяв стати професійним футболістом та вже встиг стати успішним голкіпером місцевої команди «Авангард». У старших класах Степан вже був дуже свідомим громадянином, цікавився політикою та був небайдужим до майбутнього своєї Батьківщини.

Але 12 квітня 2014 року його рідний Краматорськ захопили російські окупанти. Степан не лишився осторонь та організував допомогу нашим військовим. Разом із такими ж юними друзями вони носили визволителям харчі та воду, зривали прапори сепаратистів та розповсюджували містом листівки: «Краматорськ – це Україна»!

Мама Степана Чубенка – дуже боялась за сина, але він твердо відповідав: «Чому я маю боятись якихось чужинців? Я на своїй землі, на українському Донбасі».

Але, у червні 2014 року, через постійні погрози від терористів так званої «ДНР», Степан був змушений виїхати у Київ до друзів. Зовсім скоро Краматорськ нарешті звільнили, і хлопець одразу побіг на вокзал за квитком до батьківської домівки та до цуценя Біма, за яким так сумував.

Квитки були лише через окупований Донецьк, в який досі ходили потяги зі столиці. Він дуже хотів зробити рідним сюрприз, тож про повернення нікому не сказав. Згодом Сталіна Чубенко отримала страшні новини від окупантів: «Вашого сина заарештовано». Так почались пекельні місяці пошуків найдорожчого у житті.

Жінка негайно приїхала в Донецьк, де їй сказали, що Степана, начебто, відправили у селище Горбачево-Михайлівка. Невтомна мати ходила з фотографією молодшого сина в руках, стукалася у всі двері і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. Жінка сподівалась, що в одному з підвалів полишених домівок тримають її сина. Живого. Але сподівання були марними. Після зустрічі з ватажком «ДНР» Захарченком, їй повідомили, що Степана вже немає серед живих.

Бойовики зізналися, що заарештували Стьопу через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку і шарф ФК “Карпати”, який знайшли серед речей. Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито рити окопи, під час чергового обстрілу хлопчина втік разом з іншими полоненими. Більше його не бачили. Пізніше один з найманців сам зізнався: “Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло – ніхто не знає”.

Після того, як бойовики “ДНР” проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі підняли всю землю навколо ненависного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі окупанти.

Шістнадцятирічного українця вбили дуже жорстоко: руки замотали скотчем за спиною, вибили зуби, довго знущались, а потім закрили обличчя його ж футболкою та зробили п’ять смертельних пострілів у голову.

Ексгумацію провели шостого жовтня. Зазвичай цього дня Сталіна святкувала День вчителя, а тепер це назавжди найстрашніший день у житті Чубенків.

Указом Президента України від 28 червня 2017 року Степан нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

10 грудня 2021 року на стадіоні в Краматорську відкрито пам’ятник юному патріоту-футболісту.

https://www.youtube.com/watch?v=M_XJfa4SXm4

❗️Двоє чоловіків отримали поранення внаслідок ворожої атаки на Запорізькій район.
Впродовж доби окупанти завдали 627 ударів по 18 населених пунктах Запорізької області.
▪️Війська рф здійснили 9 авіаційних ударів по Соколівці, Оріхову, Залізничному, Рівнопіллю, Успенівці, Білогірʼю, Малинівці та Новоуспенівському.
▪️397 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Червонодніпровку, Приморське, Степове, Гуляйполе, Новоданилівку, Малу Токмачку та Чарівне.
▪️3 обстріли з РСЗВ накрили Новоданилівку, Щербаки, Новомиколаївку.
▪️218 артилерійських ударів завдано по території Приморського, Степового, Гуляйполя, Новоданилівки, Преображенки, Малої Токмачки та Чарівного.
Надійшло 45 повідомлень про пошкодження житла, господарчих будівель та автомобілів.

https://t.me/Ukraineaboveallelse