• 👀 Мобільний оператор «Київстар» запустив конкурс на найкращий слоган у ТіkТоk – коментатори його порвали.
    👀 Мобільний оператор «Київстар» запустив конкурс на найкращий слоган у ТіkТоk – коментатори його порвали.
    240views
  • 317views
  • 197views
  • 54views
  • 💔На Броварщині поховали десантника Юрія Доронюка

    10 липня поблизу села Юнаківка на Сумщині загинув 29-річний боєць Десантно-штурмових військ ЗСУ Юрій Доронюк.

    Він народився 4 травня 1996 року в селі Хотимир на Івано-Франківщині. У 2015 році став добровольцем АТО, з перших днів повномасштабної війни воював у найгарячіших точках, був поранений, пройшов навчання у Великій Британії, мав військові відзнаки.

    Юрія поховали 12 липня у селищі Калинівка Броварського району, де мешкає його родина.

    🕯️Світла пам’ять і вічна шана Герою.
    @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    💔На Броварщині поховали десантника Юрія Доронюка 10 липня поблизу села Юнаківка на Сумщині загинув 29-річний боєць Десантно-штурмових військ ЗСУ Юрій Доронюк. Він народився 4 травня 1996 року в селі Хотимир на Івано-Франківщині. У 2015 році став добровольцем АТО, з перших днів повномасштабної війни воював у найгарячіших точках, був поранений, пройшов навчання у Великій Британії, мав військові відзнаки. Юрія поховали 12 липня у селищі Калинівка Броварського району, де мешкає його родина. 🕯️Світла пам’ять і вічна шана Герою. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    245views
  • Їй було шістнадцять, коли її видали заміж за спадкоємця трону.
    У двадцять два роки чоловік заразив її венеричною хворобою.
    У двадцять чотири — він наклав на себе руки разом зі своєю юною коханкою.
    І Імперія вирішила: винна вона.

    Був 1881 рік. Відень. У церкві августинців бельгійська принцеса Стефанія ставала кронпринцесою Австро-Угорської імперії. Їй — шістнадцять. Йому, кронпринцу Рудольфу, — двадцять два.

    Цей шлюб ніколи не був союзом двох сердець. Це була холодна політична угода між династіями. Про любов не питали. Її навіть не припускали.

    У першу ж шлюбну ніч Рудольф зник.
    Стефанія залишилася сама у своїх покоях — розгублена, принижена, зламана. Згодом вона дізналася правду: чоловік провів цю ніч зі своєю коханкою. Це був лише перший знак того, яким стане їхній шлюб.

    Стефанія виросла у Брюсселі — донька короля Леопольда II, чиє ім’я пов’язане з однією з найтемніших сторінок колоніальної історії: жорстокою експлуатацією Конго, що забрала мільйони життів. Її дитинство було холодним. Мати її ігнорувала, батько жив лише своїми володіннями та амбіціями.

    Коли у Відні почали шукати наречену для Рудольфа, батьки були задоволені: донька нарешті стане «корисною». Та коли Стефанія прибула до Відня на початку 1881 року для підготовки до придворного життя, фрейліни виявили «незручний факт»: у неї ще не почався менструальний цикл. Вона була фізично не готова до шлюбу.

    Заговорили про скандал. Весілля відклали, а її повернули до Бельгії — під глузливі погляди й плітки.

    Утім, у травні 1881 року церемонія все ж відбулася. Шістнадцять і двадцять два. Вона тремтіла. Він дивився байдуже. З першого ж дня Рудольф дав зрозуміти: вона йому не до вподоби.

    Рудольф був внутрішньо зламаним. Його ліберальні погляди вступали в конфлікт із волею батька — імператора Франца Йосифа. Він почувався загнаним у пастку. Пив, уживав речовини, впадав у депресії. І переклав тягар власних поразок на дружину.

    Стефанія намагалася. Вона сумлінно виконувала свою роль: брала участь у церемоніях, часто замінювала відсутню імператрицю, опановувала суворий етикет Габсбургів.

    У 1883 році вона народила доньку — Ержибет (Ержсі). На короткий час здавалося, що шлюб налагоджується. Але це була не дитина чоловічої статі. А у світі, де династії вимагали синів, багато хто вважав: Стефанія не виконала свого призначення.

    Потім настав 1886 рік.

    Рудольф відкрито підтримував зв’язки з жінками легкої поведінки, акторками й аристократками — про це знали всі при дворі. Стефанія мовчки терпіла приниження. Такою була доля дружини спадкоємця.

    Та цього разу він приніс додому не лише ганьбу. Він приніс хворобу — венеричну. Придворні лікарі називали її «шлунковим розладом», аби врятувати честь династії. Насправді ж недуга зробила Стефанію безплідною. Вона більше ніколи не могла мати дітей.

    У двадцять два роки, з погляду Імперії, її цінність зникла: одна донька й жодного шансу на спадкоємця.

    Це не була її провина. Та ані двір, ані суспільство не пробачили. Її називали холодною, нездатною втримати чоловіка, винною в його відчуженні.

    Рудольф стрімко деградував. Тонув в алкоголі та психічній нестабільності.

    А Стефанія залишалася у пастці: зневажена, без права на розлучення, без майбутнього, з тавром «винної».

    І настав 30 січня 1889 року.

    Рудольф усамітнився у мисливському маєтку Майєрлінг разом зі своєю останньою коханкою — юною Марією Ветсера. Вранці слуги знайшли їх бездиханними…

    Стефанії було двадцять чотири.
    Вона стала вдовою.
    І миттєво — цапом-відбувайлом.

    Двір не міг звинуватити спадкоємця трону. Тож винну знайшли швидко. Нею стала Стефанія. Навіть імператриця Єлизавета, яка ніколи її не приймала, заявила, що саме холодність, ревнощі та «брак чарівності» Стефанії довели Рудольфа до відчаю.

    Про те, що він зробив із нею, — мовчали.

    Вона, кронпринцеса, мала втримати цей шлюб. Вона «не впоралася».

    Пізніше Стефанія писала:

    «Я не мала спокою… мусила всюди з’являтися, посміхатися, розмовляти, приймати… завжди бути напоказ».

    Вона виконала все, чого від неї вимагали.
    І все одно її зробили винною у смерті чоловіка, який її зламав.

    «Інцидент у Майєрлінгу» став одним із найгучніших скандалів XIX століття. Книги, фільми, опери розповідали про трагедію Рудольфа й Марії. А Стефанію згадували лише побіжно — як «холодну дружину» та «причину самогубства».

    Вона благала дозволу виїхати з Відня. Їй відмовили. Вона залишилася. Виховувала доньку сама. Несла тягар трагедії, якої не спричинила.

    У 1900 році вона наважилася на єдиний справжній вибір у своєму житті — вдруге вийшла заміж, цього разу з любові. За угорського графа Елемера Лоняї, протестанта, що вважалося скандалом.

    Ціна була високою: вона втратила титули, донька розірвала з нею стосунки, батько відкинув її. Коли померла мати, Стефанію навіть не допустили до похорону.

    Після смерті Леопольда II сестри намагалися відстояти спадщину — і програли суд.

    Стефанія прожила тихе життя в Угорщині поруч із чоловіком, якого обрала сама. У 1935 році вона опублікувала мемуари — чесні, різкі, цензуровані. Донька подала на неї до суду. Вони так і не примирилися.

    Стефанія померла 23 серпня 1945 року у віці 81 року. Її поховали поруч із чоловіком, який справді її любив.

    Вона пережила Рудольфа більш ніж на пів століття.
    Вона пережила Імперію, що намагалася її зламати.

    Історія часто пам’ятає її як трагічну фігуру.
    Та її життя — це не лише трагедія.

    Це стійкість.
    Це виживання.
    Це жінка, яка не зламалася, навіть коли світ вирішив, що вона винна.
    Їй було шістнадцять, коли її видали заміж за спадкоємця трону. У двадцять два роки чоловік заразив її венеричною хворобою. У двадцять чотири — він наклав на себе руки разом зі своєю юною коханкою. І Імперія вирішила: винна вона. Був 1881 рік. Відень. У церкві августинців бельгійська принцеса Стефанія ставала кронпринцесою Австро-Угорської імперії. Їй — шістнадцять. Йому, кронпринцу Рудольфу, — двадцять два. Цей шлюб ніколи не був союзом двох сердець. Це була холодна політична угода між династіями. Про любов не питали. Її навіть не припускали. У першу ж шлюбну ніч Рудольф зник. Стефанія залишилася сама у своїх покоях — розгублена, принижена, зламана. Згодом вона дізналася правду: чоловік провів цю ніч зі своєю коханкою. Це був лише перший знак того, яким стане їхній шлюб. Стефанія виросла у Брюсселі — донька короля Леопольда II, чиє ім’я пов’язане з однією з найтемніших сторінок колоніальної історії: жорстокою експлуатацією Конго, що забрала мільйони життів. Її дитинство було холодним. Мати її ігнорувала, батько жив лише своїми володіннями та амбіціями. Коли у Відні почали шукати наречену для Рудольфа, батьки були задоволені: донька нарешті стане «корисною». Та коли Стефанія прибула до Відня на початку 1881 року для підготовки до придворного життя, фрейліни виявили «незручний факт»: у неї ще не почався менструальний цикл. Вона була фізично не готова до шлюбу. Заговорили про скандал. Весілля відклали, а її повернули до Бельгії — під глузливі погляди й плітки. Утім, у травні 1881 року церемонія все ж відбулася. Шістнадцять і двадцять два. Вона тремтіла. Він дивився байдуже. З першого ж дня Рудольф дав зрозуміти: вона йому не до вподоби. Рудольф був внутрішньо зламаним. Його ліберальні погляди вступали в конфлікт із волею батька — імператора Франца Йосифа. Він почувався загнаним у пастку. Пив, уживав речовини, впадав у депресії. І переклав тягар власних поразок на дружину. Стефанія намагалася. Вона сумлінно виконувала свою роль: брала участь у церемоніях, часто замінювала відсутню імператрицю, опановувала суворий етикет Габсбургів. У 1883 році вона народила доньку — Ержибет (Ержсі). На короткий час здавалося, що шлюб налагоджується. Але це була не дитина чоловічої статі. А у світі, де династії вимагали синів, багато хто вважав: Стефанія не виконала свого призначення. Потім настав 1886 рік. Рудольф відкрито підтримував зв’язки з жінками легкої поведінки, акторками й аристократками — про це знали всі при дворі. Стефанія мовчки терпіла приниження. Такою була доля дружини спадкоємця. Та цього разу він приніс додому не лише ганьбу. Він приніс хворобу — венеричну. Придворні лікарі називали її «шлунковим розладом», аби врятувати честь династії. Насправді ж недуга зробила Стефанію безплідною. Вона більше ніколи не могла мати дітей. У двадцять два роки, з погляду Імперії, її цінність зникла: одна донька й жодного шансу на спадкоємця. Це не була її провина. Та ані двір, ані суспільство не пробачили. Її називали холодною, нездатною втримати чоловіка, винною в його відчуженні. Рудольф стрімко деградував. Тонув в алкоголі та психічній нестабільності. А Стефанія залишалася у пастці: зневажена, без права на розлучення, без майбутнього, з тавром «винної». І настав 30 січня 1889 року. Рудольф усамітнився у мисливському маєтку Майєрлінг разом зі своєю останньою коханкою — юною Марією Ветсера. Вранці слуги знайшли їх бездиханними… Стефанії було двадцять чотири. Вона стала вдовою. І миттєво — цапом-відбувайлом. Двір не міг звинуватити спадкоємця трону. Тож винну знайшли швидко. Нею стала Стефанія. Навіть імператриця Єлизавета, яка ніколи її не приймала, заявила, що саме холодність, ревнощі та «брак чарівності» Стефанії довели Рудольфа до відчаю. Про те, що він зробив із нею, — мовчали. Вона, кронпринцеса, мала втримати цей шлюб. Вона «не впоралася». Пізніше Стефанія писала: «Я не мала спокою… мусила всюди з’являтися, посміхатися, розмовляти, приймати… завжди бути напоказ». Вона виконала все, чого від неї вимагали. І все одно її зробили винною у смерті чоловіка, який її зламав. «Інцидент у Майєрлінгу» став одним із найгучніших скандалів XIX століття. Книги, фільми, опери розповідали про трагедію Рудольфа й Марії. А Стефанію згадували лише побіжно — як «холодну дружину» та «причину самогубства». Вона благала дозволу виїхати з Відня. Їй відмовили. Вона залишилася. Виховувала доньку сама. Несла тягар трагедії, якої не спричинила. У 1900 році вона наважилася на єдиний справжній вибір у своєму житті — вдруге вийшла заміж, цього разу з любові. За угорського графа Елемера Лоняї, протестанта, що вважалося скандалом. Ціна була високою: вона втратила титули, донька розірвала з нею стосунки, батько відкинув її. Коли померла мати, Стефанію навіть не допустили до похорону. Після смерті Леопольда II сестри намагалися відстояти спадщину — і програли суд. Стефанія прожила тихе життя в Угорщині поруч із чоловіком, якого обрала сама. У 1935 році вона опублікувала мемуари — чесні, різкі, цензуровані. Донька подала на неї до суду. Вони так і не примирилися. Стефанія померла 23 серпня 1945 року у віці 81 року. Її поховали поруч із чоловіком, який справді її любив. Вона пережила Рудольфа більш ніж на пів століття. Вона пережила Імперію, що намагалася її зламати. Історія часто пам’ятає її як трагічну фігуру. Та її життя — це не лише трагедія. Це стійкість. Це виживання. Це жінка, яка не зламалася, навіть коли світ вирішив, що вона винна.
    Wow
    1
    667views
  • Love
    1
    96views
  • ⛵️ Агнєшка Мадоніч - другий тиждень на подіумі міжнародної регати

    🙌 Юна українська яхтсменка вдало виступила в Італії, де відбувалися змагання у класі “Оптиміст”.

    🥇🥉 Мадоніч посіла підсумкову 3-тю у загальному заліку серед юніорів. Також вона стала найкращою серед дівчат у цій віковій групі.

    ⚡️ Нагадаємо, що раніше Агнєшка двічі піднімалася на подіум регати у Литві.
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ⛵️ Агнєшка Мадоніч - другий тиждень на подіумі міжнародної регати 🙌 Юна українська яхтсменка вдало виступила в Італії, де відбувалися змагання у класі “Оптиміст”. 🥇🥉 Мадоніч посіла підсумкову 3-тю у загальному заліку серед юніорів. Також вона стала найкращою серед дівчат у цій віковій групі. ⚡️ Нагадаємо, що раніше Агнєшка двічі піднімалася на подіум регати у Литві. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    85views
  • ‼️Бажаю міцного,друзі!
    Знов звертаюсь до вас по допомогу!
    В кого є можливість надати щось з даних медикаментів,то я буду дуже вдячний!Зарплата ще не скоро,а медикаменти потрібні вже на вчора. Можливо хтось захоче надати грошову допомогу,то 1-3-5-10 ваших гривень зможуть мені допомогти!
    5168745641750291
    Я буду вдячний за любу допомогу!
    Сподіваюсь на вашу підтримку!
    Слава Україні! 💙💛
    80views
  • 🦏 Ейс Вентура, детектив у справах тварин, на зв'язку! Ну що, дітки природи, готові дізнатись, хто тут справжній важковаговик джунглів? Та-дам! Зустрічайте — носоріг! І не смійтесь із його носа, бо цей хлопець може вас підкинути, як футбольний м'яч! Погнали!

    Носороги можуть важити до 2-3 тонн! Це вам не якийсь хом’ячок, а справжній бронетанк природи! 💥

    Ріг носорога зроблений не з кістки, а з кератину — того ж самого матеріалу, з якого у вас нігті та волосся! Тож наступного разу, коли підпилюєте нігті, згадайте про носорога! 😂

    Носороги мають дуже поганий зір! Вони майже не бачать далі 30 метрів. Тому, якщо носоріг побачив вас, то ви наблизились на небезпечну відстань! 🤓

    Хоч вони й виглядають неповороткими, носороги можуть розганятись до 50 км/год! Уявляєте? Якщо вас переслідує носоріг — спринтером ви станете дуже швидко! 🏃‍♂️💨

    Ріг у носорога відростає знову, якщо його зламати або втратити. Як у ящірки хвіст! Така собі природна регенерація, Marvel би позаздрив! 🦏🔁

    Носороги обожнюють валятись у багнюці! Бо це їхній природний кондиціонер: так вони охолоджуються і захищають шкіру від комах. Хто ще скаже, що бруд — це погано? 😉🛁

    Деякі пташки, наприклад, волоклюї, люблять сидіти на носорогах і їсти паразитів з їхньої шкіри. Співпраця рівня: "ти мене годуєш — я тебе чухаю!" 🐦🦏

    У носорогів грубий і дуже товстий шкіряний "панцир" — до 5 см! Але навіть він не рятує їх від укусів комах, от чому вони такі сердиті. Ну, або просто характер такий! 🛡️

    Носороги — одинаки, і люблять свій простір. Вони не з тих, хто зранку бігає з кавою і пліткує в офісі. Спокій, тільки спокій! 🧘‍♂️

    І останнє: всі види носорогів занесені до Червоної книги 😢. Через браконьєрів, які полюють за рогами, ці велетні під загрозою зникнення. Тож бережіть природу — інакше я прийду по вас! 🌿

    Ейс Вентура, детектив природи, закликає: любіть тварин, навіть якщо вони мають ріг більший, ніж у вас! Hu-hu-hu! 🦏🔥

    #fan_art #супер_факт #супер_порада
    Like
    Love
    2
    242views