НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ
Живемо ми, живемо ми, панове,
В буремний час, який для нас настав,
Пішло від нас те щастя веселко́ве,
Якому кожен двері відчиняв.
Та чи верне́ воно до нас з роками?
Чи небо мирне зо́рить будем ми?
Чи зрадників не буде поміж нами?
Чи ляже ворог назавжди́ кістьми?
Чи буде сила ворога здолати?
Бо ми з бідою в пеклі сам на сам…
Чи хтось візьме́ться нас порятувати?
Чи зможем відсіч дати ворогам?
Нам випало недоленьку пізнати
І лити сльо́зи через ворогів.
Допоки буде пекло це тривати
І скільки буде складено голів?
Але ж чому́ недоля нас спіткала?
Чому́ до нас прийшла брудна війна?
Орда життя усім нам зруйнувала…
Чому́сь біда приходить не одна.
Хіба живем? Та ні… Уже існуєм
В страху́ й тривозі кожну-кожну мить,
І кров'ю ПЕРЕМОГУ ми гаптуєм,
Бо хочемо не існувать, а й жить!
08.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026085
НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ
Живемо ми, живемо ми, панове,
В буремний час, який для нас настав,
Пішло від нас те щастя веселко́ве,
Якому кожен двері відчиняв.
Та чи верне́ воно до нас з роками?
Чи небо мирне зо́рить будем ми?
Чи зрадників не буде поміж нами?
Чи ляже ворог назавжди́ кістьми?
Чи буде сила ворога здолати?
Бо ми з бідою в пеклі сам на сам…
Чи хтось візьме́ться нас порятувати?
Чи зможем відсіч дати ворогам?
Нам випало недоленьку пізнати
І лити сльо́зи через ворогів.
Допоки буде пекло це тривати
І скільки буде складено голів?
Але ж чому́ недоля нас спіткала?
Чому́ до нас прийшла брудна війна?
Орда життя усім нам зруйнувала…
Чому́сь біда приходить не одна.
Хіба живем? Та ні… Уже існуєм
В страху́ й тривозі кожну-кожну мить,
І кров'ю ПЕРЕМОГУ ми гаптуєм,
Бо хочемо не існувать, а й жить!
08.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026085
Українська
English
