Державний прапор України
Це стяг із двох подовжніх смуг.
Він символ вільної людини,
У ньому український дух!

У синім небо Батьківщини,
Його безкрайність і блакить,
І вище нього, Україно,
Хай пісня нації летить!

У жовтім кольорі — колосся,
Багатство нашої землі.
Щоб у достатку всім жилося,
І в люднім місті, і в селі.

Нехай він нас завжди єднає,
Його із гордістю несуть.
А світ, побачивши, впізнає:
Під стягом Українці йдуть!

Автор невідомий
------------

#Варто_знати

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ

Перший прапор

Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто.

Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

Прапор із жовтою смугою вгорі

Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

Догори дриґом

Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України.

Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг.

Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія.

З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня.
----------

Вчора Ігоря Коломойського не змогли доставити в суд, через зламаний транспорт конвоя.
Вчора він анонсував зробити гучні заяви, але через "непереборні обставини" засідання оголосили закритим.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Втрати ворога станом на сьогодні, 26 січня 2026 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/

#історія #постаті
Володимир Янів: Психолог української душі та в’язень сумління.
Якщо шукати постать, яка б уособлювала інтелектуальний опір українства у XX столітті, то Володимир Янів (нар. 15 березня 1908 року у Львові) — ідеальний кандидат. Він не просто вивчав історію чи літературу, він препарував саму «українську душу», намагаючись зрозуміти, чому ми такі, які ми є, і як нам вистояти під тиском імперій.

Янів був людиною дії та думки одночасно. Член ОУН, активний громадський діяч, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори (зокрема сумнозвісний Заксенгаузен). Але навіть за колючим дротом він залишався науковцем і поетом.

Творець «Українського Мюнхена»

Після Другої світової війни Володимир Янів став одним із тих, хто перетворив еміграцію на потужний інтелектуальний фронт.
* Ректор УВУ: Протягом багатьох років він очолював Український вільний університет у Мюнхені — унікальний заклад, який зберігав традиції вільної української науки, поки в радянській Україні панувала цензура.

* Етнопсихологія: Його праця «Нариси до історії української етнопсихології» є фундаментальною. Він досліджував, як географія, релігія та історія сформували характер українця: від мрійливості до вибухового козацького драйву.
* Поезія боротьби: Крім наукових праць, він залишив по собі збірки поезій (наприклад, «Сонце і ґрати»), де лірика перепліталася з болем за окуповану Батьківщину.
Філософія незламності
Янів вважав, що найбільша проблема українців — це внутрішня роз'єднаність та «комплекс меншовартості», нав'язаний ззовні. Своєю працею він доводив: українська наука та культура є частиною світового контексту, а не «провінційним додатком».

«Ми повинні бути сильними не лише зброєю, а й усвідомленням своєї сутності», — цей лейтмотив пройшов крізь усе його життя. Володимир Янів помер у 1991 році, встигнувши побачити проголошення незалежності України, про яку він мріяв у польських камерах та німецьких бараках.

Сьогодні його ідеї про «психологічну стійкість нації» як ніколи актуальні. Він вчив нас не просто виживати, а залишатися людьми та українцями за будь-яких обставин.

Харків

РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?

Щороку 24 серпня Україна відзначає найважливіше для кожної держави свято – День Незалежності
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
https://brovaryregion.in.ua/44509-2/