11 березня 1895 року народився Василь Чучупак — військовий і громадський діяч часів Української революції, Головний отаман Холодноярської Республіки.
Народився у с. Мельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, нині Черкащина. Батьки — Оксана Сидорівна Лівицька та Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) мали 5 синів: Петра, Ореста, Василя, Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськими отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5.10.1902–1992, Рівне) — козак полку гайдамаків Холодного Яру.
Навчався в Києві. До Першої світової війни — вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту.
З початком Першої світової війни братів Чучупаків мобілізували.
З 1916 — прапорщик російської армії. За родинними переказами, 1917 записався до одного з батальйонів смерті. Після повернення з армії вчителював у Пляківці та Ревівці (нині Кам'янського району Черкаської області).
1918–1919 — мельничанський сотник та медведівський курінний.
1919 — командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотронинського монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Після поразки в бою з німецькою частиною односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 активно виступив на підтримку Директорії УНР. На початку квітня 1919 підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність».
У травні-червні 1919 підтримував повстання отамана Григор'єва проти московсько-більшовицьких окупантів.
1919–1920 — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний отаман Холодного Яру. Воював проти російських білогвардійців під керівництвом повстанського комітету на чолі з Логвином Панченком, якому підпорядковувалися також загони Свирида Коцура, Олекси П'ятенка та інші. Згодом підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини Андрію Гулому-Гуленку, який прибув у листопаді 1919 до Холодного Яру.
Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки.
У лютому 1920 полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Дієвою армією УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід. 12 лютого в Медведівці командувачем армією УНР Михайлом Омеляновичем-Павленком була скликана нарада командирів та начальників штабів дивізій Зимового походу. У нараді взяли участь Юрко Тютюнник, отамани Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Василь та Петро Чучупаки.
Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від московсько-більшовицької окупації.
7 березня командування Південно-Західного фронту видало розроблений особисто Й.Сталіним наказ, який передбачував наступ московсько-більшовицьких окупаційних «червоноармійських» з'єднань на Дієву армію УНР, загони Чучупака й Коцура.
18 березня 1920 отамани Холодного Яру з'їхалися на нараду в лісничівку на хуторі Кресельці (зараз у складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотронин монастир, з метою визначити дату повстання проти московсько-більшовицького окупаційного режиму. Саме тоді частини 21-ї бригади 7-ї стр. Дивізії окупаційної «Червоної армії», виконуючи згаданий наказ, вийшли з лісу до Мельників і несподівано натрапили на загін Чучупака. 🕯Отаман був оточений біля хутора та застрелився 18 березня 1920, щоб не потрапити в полон.
Похований у рідному селі. Могила збережена і впорядкована.
11 березня 1895 року народився Василь Чучупак — військовий і громадський діяч часів Української революції, Головний отаман Холодноярської Республіки.
Народився у с. Мельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, нині Черкащина. Батьки — Оксана Сидорівна Лівицька та Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) мали 5 синів: Петра, Ореста, Василя, Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськими отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5.10.1902–1992, Рівне) — козак полку гайдамаків Холодного Яру.
Навчався в Києві. До Першої світової війни — вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту.
З початком Першої світової війни братів Чучупаків мобілізували.
З 1916 — прапорщик російської армії. За родинними переказами, 1917 записався до одного з батальйонів смерті. Після повернення з армії вчителював у Пляківці та Ревівці (нині Кам'янського району Черкаської області).
1918–1919 — мельничанський сотник та медведівський курінний.
1919 — командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотронинського монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Після поразки в бою з німецькою частиною односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 активно виступив на підтримку Директорії УНР. На початку квітня 1919 підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність».
У травні-червні 1919 підтримував повстання отамана Григор'єва проти московсько-більшовицьких окупантів.
1919–1920 — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний отаман Холодного Яру. Воював проти російських білогвардійців під керівництвом повстанського комітету на чолі з Логвином Панченком, якому підпорядковувалися також загони Свирида Коцура, Олекси П'ятенка та інші. Згодом підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини Андрію Гулому-Гуленку, який прибув у листопаді 1919 до Холодного Яру.
Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки.
У лютому 1920 полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Дієвою армією УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід. 12 лютого в Медведівці командувачем армією УНР Михайлом Омеляновичем-Павленком була скликана нарада командирів та начальників штабів дивізій Зимового походу. У нараді взяли участь Юрко Тютюнник, отамани Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Василь та Петро Чучупаки.
Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від московсько-більшовицької окупації.
7 березня командування Південно-Західного фронту видало розроблений особисто Й.Сталіним наказ, який передбачував наступ московсько-більшовицьких окупаційних «червоноармійських» з'єднань на Дієву армію УНР, загони Чучупака й Коцура.
18 березня 1920 отамани Холодного Яру з'їхалися на нараду в лісничівку на хуторі Кресельці (зараз у складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотронин монастир, з метою визначити дату повстання проти московсько-більшовицького окупаційного режиму. Саме тоді частини 21-ї бригади 7-ї стр. Дивізії окупаційної «Червоної армії», виконуючи згаданий наказ, вийшли з лісу до Мельників і несподівано натрапили на загін Чучупака. 🕯Отаман був оточений біля хутора та застрелився 18 березня 1920, щоб не потрапити в полон.
Похований у рідному селі. Могила збережена і впорядкована.
Українська
English
