Найвищим проявом мудрості є мудрість… не лізти ні до кого з своєю мудрістю…

#історія #події 🥇 Перша зірка: Як 10 грудня 1901 року світ отримав Нобелівську премію. Сьогоднішня дата, 10 грудня, має особливе значення у календарі світової науки, літератури та миру. Це день, коли у 1896 році помер Альфред Нобель, і, що знаменно, саме цього дня, через п'ять років після його смерті, у 1901 році відбулася перша урочиста церемонія вручення Нобелівських премій 🏆. 🌟 Народження традиції Шведський винахідник і підприємець Альфред Нобель, творець динаміту, заповідав більшу частину свого статку на заснування премії. Його бажанням було щорічно відзначати тих, чиї досягнення принесли найбільшу користь людству у п'яти сферах: фізика, хімія, медицина, література та сприяння миру. Церемонії 1901 року проходили у двох містах, що стало сталою традицією: Стокгольм, Швеція: Тут вручалися премії з фізики, хімії, медицини та літератури. Осло, Норвегія (тоді ще перебувала в унії зі Швецією): Тут вручалася Премія Миру. 🔬 Перші лауреати — Легенди науки Особливий інтерес викликають імена перших переможців, які назавжди увійшли в історію як піонери Нобелівського руху: Фізика: Вільгельм Конрад Рентген (Німеччина) — за відкриття променів, які отримали його ім'я (X-променів). Його відкриття відкрило еру медичної діагностики. 🦴 Хімія: Якоб Хендрік Вант-Гофф (Нідерланди) — за відкриття законів хімічної динаміки та осмотичного тиску. Медицина: Еміль фон Берінг (Німеччина) — за створення сироватки проти дифтерії, яка врятувала мільйони дитячих життів. Література: Сюллі-Прюдом (Франція) — за високі художні якості його поезії. Премія Миру: Жан Анрі Дюнан (Швейцарія, засновник Червоного Хреста) та Фредерік Пассі (Франція). Ця перша церемонія не лише вшанувала видатних людей, але й встановила золотий стандарт міжнародного визнання, який стимулює науковий прогрес і миротворчі ініціативи вже понад століття. Це яскравий приклад того, як одна заповітна ідея може трансформувати світ! ✨

https://youtube.com/shorts/fuao8tc8ML4?si=j5GelhCCFjtaTSpR

ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита? Для тебе де замо́к той відшукать, Щоб тільки той зумів його відкрити, Хто ранить би не міг і ображать. Моя́ ти душе, як з тобою бути? Ти ж добра і відкрита для усіх, Та й кожного умієш ти почути, Й багато хто залізти в те́бе зміг. Моя́ ти душе, як нам далі жити? В свої́ обі́йми геть усіх бере́ш, Стараєшся усім ти догодити, Але себе від них не бережеш. Моя́ ти душе, як тебе вблагати, Щоб ти крізь сито просівала всіх, Бо ти не знаєш, що від них чекати. Де той замо́к, аби тебе беріг? Моя́ ти душе, світла і наївна, Ти прагнеш вірить навіть у пітьмі, Твоя́ любов безмежна і чарівна, Та й зранена лишаєшся в собі́. Моя́ ти душе, будь ти обережна, Не кожен гість прихо́дить із теплом, Ти ж – квітка ніжна, і крихка й безмежна, Тебе сховати треба під крилом. Моя́ ти душе, вчися розпізнати Де щирість, а де – тінь чужих думок, Щоб не дала́ себе ти обірвати, Щоб не зламав тебе чужий урок. Моя́ ти душе, вчися ти міцніти, Бо в то́бі джерело живе й ясне́, Ти можеш світ любов’ю освітити, Воно не стихне й навіть не засне. Моя́ ти душе світла й непогасна, Ти – храм любові, вічний оберіг, Лишайся і надалі ти прекрасна, До тебе нечисть хай не зна доріг. Моя́ ти душе, сяй і не вагайся, Ти – океан, ти – вогнище тепла, Ти вчися берегтись і не здавайся, Бо сила тво́я в скринечці добра́. Моя́ ти душе, ти ростеш крилато, Ти вмієш біль у силу обернуть, І навіть бурі не зламають свято, Зумій себе у захист огорну́ть. Моя́ ти душе, вдягнена у шати, Ти ключ тримаєш в серці золотім, Його не зможе зрадник відшукати, Бо ти вже знаєш хто є справжнім, ким. Моя́ ти душе, я за тебе дбаю, Ти – скарб є мій, мій тихий оберіг, Й замо́к для тебе, люба, відшукаю, Щоб зранити цей світ тебе не зміг. 26.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1052211

https://www.youtube.com/live/HFGbNgQgYSg?si=hZ5M2bhWIMoiaSnU