МИ НЕ ПІДНІМЕМ БІЛИЙ СТЯГ

Війна провадиться роки́,
У власній крові потопаєм,
У МИР торуємо стежки́,
Та білий стяг не піднімаєм.

За що ж тоді загинув цвіт?
За що продовжують вмирати?
Хай очі вже розплющить світ
І перестане нас повчати.

Ми не піднімем білий стяг,
Бо стяг Вкраїни - синьо-жовтий,
Ми всі прямуєм до звитяг,
Хоч шлях важкий і дуже довгий.

Не програє́мо ми війну
Й здаватись наміру не маєм,
І чуть не хочем сатану,
Бо перед Богом приклякаєм.

Хай білий стяг підніме той,
Хто йде на нас роки́ війною,
В нас не один поліг герой,
Який на захист став до бо́ю.

То ж очі хай розплющить світ
І правди папа не забуде!
Вбивають нас вже десять літ,
То ж синьо-жовтий всюди буде!

20.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів ,2024
ID: 1009025

МЕРЕЖИВО, ГАПТОВАНЕ МОРОЗОМ

Мереживо, гаптоване морозом,
На шибці, наче спогад про тепло́,
Зітхання снігу, але не під возом,
І небо простяглося, наче скло.

Сліди застигли всюди на дорозі,
Як пам’ять про ці кроки десь в імлі,
І серце, наче птаха у облозі,
Яка весну шукає в кришталі.

У кожному мереживі надія,
Що знову десь розто́питься печаль,
Бо навіть у засніженій завії
Живе душі та непохитна сталь.

І тиша, що лягла на підвіконні
Й замріяно на зиму спогляда,
Й мереживо, неначе на долоні.
Весну крізь нього тиша вигляда.

І світло крізь завісу снігопаду
Нагадує про ніжність і тепло́,
Воно торкає серця, наче кладу,
Й крізь шибку, наче квітка, зацвіло.

В мереживо уплівся пульс чекання,
Що визира крізь лід і темну ніч,
Бо навіть у морозному мовчанні
Живе любов, як полум’я від свіч.

13.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1058202

Що таке емоційна зрілість?

Бути емоційно зрілою людиною - означає повністю брати на себе відповідальність за все, що відбувається, і не звинувачувати зовнішні обставини та інших людей у своїх помилках та невдачах

Шукаємо українців які хочуть отримувати європейську зп , за розповсюдження українського контенту у соцмережах ❗️ #https://ivanchuk.info/link?referrer_id=68639ff75084c91558047dc5

355. НАМАЛЮЮ

Намалюю мамі квіти –
Буде матінка радіти,
А бабусі – небо й сонце,
Що загляне у віконце.

Намалюю руту-м'яту
І влаштую мамі свято,
Обійму́ і пригорну́ся,
За здоров'я помолю́ся.

Намалюю річку й море,
Синє небо неозоре,
І тополю край дороги,
Й наші ріднії пороги.

Намалюю ще й калину,
Й нашу славну Україну,
І барвінок, що стелився,
Й хміль, що тином десь повився.

Намалюю нашу хату,
Землю, колосом багату,
І зеленую травичку,
Й невеличкую криничку.

Намалюю ПЕРЕМОГУ,
МИРОМ встелену доро́гу,
Герб і прапор жовто-синій,
Й тишу в ро́сяній краплині.

Все я буду малювати
І малюнки дарувати.
Для сестрички-дорогусі
Теж малюночки знайдуться.

01.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1058321